«Сміттєве» питання: як долають екологічну проблему різні країни
Проблема утилізації сміття виникла ще наприкінці XIX століття. У 1965 році в США прийняли перший у світі закон про утилізацію твердих побутових відходів. Згодом з цією проблемою почали боротися на законодавчому рівні усі цивілізовані країни.
Тож, як же вирішують цю проблему інші країни, читайте далі.
НІМЕЧЧИНА
Громадяни розподіляють сміття у 5 різнокольорових контейнерів.
Щоб позбутися великогабаритних відходів, потрібно замовити спеціальну машину або самостійно відвезти непотрібну річ у спеціалізований пункт.
Майже 90% склотари зроблено з переробленої вторинної сировини. За кожну здану пластикову пляшку людина отримує купон на 50 центів.
Більша частина сміття в Німеччині спалюється. Пара надходить на електростанції, де змушує працювати генератори. Ферментація – ще один вид утилізації, коли зі сміття отримують майже чистий метан, яким потім заправляють сміттєзбиральні машини чи громадський транспорт
ШВЕЙЦАРІЯ
90% склотари та 60% всіх батарейок потрапляє на повторну переробку.
Папір здають окремо від картону, адже переробка останнього коштує дорожче.
90% алюмінієвих банок і 70% бляшанок також знаходять друге життя.
Швейцарці окремо викидають рослинне масло, а за утилізацію трупів домашніх тварин стягується додаткова плата.
Заборонено самостійно замінювати машинне масло – його здача вимагає додаткових коштів, і міняти масло мають право тільки автосервіси. Вартість однієї процедури може досягати 50 франків.
Частину сміття, яке не вдалося відсортувати, просто спалюють, пускаючи енергію на опалення будинків і виробництво електрики.
Сміття дозволяють не сортувати, але за кожні 5 кг побутових відходів доведеться заплатити від 2 до 3 франків. Подібні фінансові стимули створюють цілі черги в пунктах прийому сміття, змушуючи швейцарців не тільки дбайливо відсортовувати сміття, а й спеціально їхати в місце його прийому.
ФРАНЦІЯ
Французи мають лише два контейнери. Один – для вторинної сировини, що переробляється (пляшки, банки, спеціальні упаковки й папір), інший – для непереробного.
Батарейки, лампочки чи іншу дрібну побутову техніку можна здати у пункти прийому, розташовані у магазинах. На вулицях є спеціальні контейнери для одягу
ШВЕЦІЯ
Шведи роблять ставку на переробку сміття, а не на його утилізацію. Окремо збирають газети, пластик, метал, скло, електричні прилади, лампочки і батарейки. Також в окремі мішки викидаються харчові відходи. Далі це все переробляється, використовується або знову йде на добрива.
Газети перетворюються на паперову масу, пляшки використовуються повторно або переплавляються на нові елементи, пластикові контейнери стають пластичною сировиною; їжа компостується і стає добривом чи біогазом. Саме таким газом потім заправляють громадський транспорт.
Стічні води очищаються до такого рівня, що їх можна пити.
Спеціальні вантажівки їздять по місту і забирають електроніку та небезпечні відходи, хімічні речовини.
Фармацевти збирають залишки ліків.
Габаритне сміття шведи відвозять самостійно у переробні центри на околицях міст.
Утилізація твердих відходів забезпечує 20% тепла у шведських будинках.
АВСТРІЯ
Сміттєспалювальний завод у Відні став теплоелектростанцією – і водночас мистецьким об’єктом. Тут на теплову енергію перетворюється 265 тисяч тонн сміття на рік, що дозволяє опалювати цілі райони міста.
Австрійці активно застосовують біотехнологію, що дозволяє розщепляти пластик. Для цього використовується особливий грибковий фермент, який здатен розщеплювати полімери на прості мономерні елементи. Таким чином відхід від одного продукту використовується для створення іншого. За допомогою цього ферменту можна розщепляти, наприклад, пластикові пляшки. Чи поліестер, який сьогодні масово використовується в текстилі.
БРИТАНІЯ
Британці активно впроваджують так зване «анаеробне розщеплення», тобто використання бактерій для переробки харчових відходів і отримання біогазу чи біодобрива: через перекриття доступу кисню розмножуються бактерії, що розщепляють залишки їжі.
За оцінками британського уряду, в середньому подібний завод може виробляти енергії розміром у 200 кВт-год. з однієї тонни сміття.
У Британії цю технологію застосовують кілька сотень заводів. Вони здатні забезпечувати енергією понад півмільйона будинків.
СИНГАПУР
Синґапур збудував енергоблоки на смітті. Сьогодні тут спалюють понад 8 тисяч тонн сміття на день, що дозволяє зменшити його обсяги на 90%. Те, що не спалюється (наприклад, метали) – продається.
Завдяки «сміттєенергії» Синґапур виробляє 2500 МВт-годин електрики на день.
Японія
Японці сортують відходи, викидаючи їх у певні контейнери. Сміття, позначене спеціальними позначками, викидають безкоштовно – за його утилізацію платять гроші. Відповідно, якщо немає позначки, то утилізація здійснюється за рахунок споживача.
Японці створили насипний штучний острів зі сміття площею в 436 гектарів під назвою Порт Айленд. На острові розташовано кілька готелів, парків, спортивно-розважальних зон – це місце чудово підходить для життя й відпочинку.
Фінляндія
Фіни також сортують сміття у відповідні контейнери.
По всій країні запроваджені спеціальні пункти прийому старого одягу, який під патронажем Червоного Хреста відправляють у країни, що цього потребують.
Батарейки та лампочки можна здати у будь-якій торговій точці, а аптеки зобов’язані приймати ліки, термін придатності яких збіг.
В фінських супермаркетах розташовані спеціальні автомати, які приймають банки та пляшки, видаючи чек із сумою, яку покупець може отримати на касі.
доцільності та користі для усього міста. Тільки справжня, дієздатна та свідома громада спільними із владою зусиллями здатна змінити життя міста на краще.
