У Черкасах буде перша муніципальна дистанційна школа

Без тяжких портфелів і ранкових стресів: у Черкасах відкривають першу муніципальну дистанційну школу для початкових класів. Відбуватиметься це на базі Черкаської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 6.

Ексклюзивно для «CityNews» новопризначений директор шостої школи Андрій Горай розповів, як працюватимуть онлайн-класи, особливості цього проекту та чи не загрожуватиме освіта такої форми соціалізації школярів.

Вітаю! Пане Андрію, Ви на посаді з кінця серпня минулого року. Розкажіть, як так швидко з’явилася ідея такого впровадження для Черкас?

– Добридень! Восени минулого року депутатка Інна Бандура звернулася до департаменту освіти із цією пропозицією. Чиновники її підтримали. І разом вирішили, що саме в нашій, шостій школі, є вільні приміщення й зручне розташування. Ну, і чому б себе не похвалити, тут новий активний директор з’явився, тому ми дуже зацікавлені в результатах цього проекту.

– А чому школа лише для 1-4 класів?
– Ми враховували побажання депутатського корпусу. По-друге, саме з такого віку дітки привчатимуться до справжньої дистанційки. Бо в нас здебільшого процедуру онлайн- навчання батьки не контролюють. Утім ми все ж сподіваємося на зворотній
зв’язок, оскільки набираємо учнів, зацікавлених у такому навчанні.
– Робити щось вперше завжди лячно. Розкажіть, які проблеми та побоювання наразі у вас присутні?
– Так, починати завжди важко. Ну, по-перше, є хвилювання щодо процедурних моментів – чи знайдеться співпраця між міською і обласною владою? Чи не буде вважати облрада, що це посягання на їхню територію? А також наразі є проблема з наповненістю класів. Оскільки справа нова, то поки не так активно все просувається, як хотілося б. До того ж, якщо ми не наберемо
ту кількість, яка передбачена державою, то постане питання щодо ефективності використання бюджетних коштів.
– Яка кількість дітей повинна бути у кожному класі?
– Законодавством прописано, що має бути по 27 осіб в кожному класі. А нам треба їх аж чотири. Проте все ж сподіваємося, що зможемо запустити цю процедуру вдало. Організаційні моменти вже пішли. Ми працюємо з депутатським корпусом, зокрема із департаментом освіти. Ми вже визначилися з кабінетами, де буде стояти закуплене сучасне обладнання для онлайн-школи. Міськрада виділила на новітні ноутбуки вже близько мільйона гривень.

Сучасна техніка це добре. А як це обладнання та кабінети загалом Ви використовуватимете поза онлайн-школою?

Можливостей купа. Школа 21 сторіччя має боротися за свого учня. Тож завдяки сучасним технологіям, опісля дистанційних уроків, можна ці обладнані класи використовувати як міський осередок додаткової роботи. Наприклад, запросити фахівця, який навчатиме веб-дизайну. Тобто використовувати ці сучасні класи для надання конкурентоздібних освітніх послуг, враховуючи різноманітні побажання батьків. Також на базі цих кабінетів можна буде готувати до ЗНО та викладати іноземні мови. Або ж
навіть навчати тих осіб, які цього потребують, до прикладу, ті, хто знаходиться у в’язницях. Адже дехто з них все одно опісля планує кудись вступати.

– Якими документами підтверджуватиметься навчання школярів?
– Позитив муніципальних шкіл – це офіційні документи. Попередньо дітей зараховують на базу звичайної школи. А коли діти закінчують четвертий клас, то отримують свідоцтво про здобуття першого рівня початкової освіти. Усе прописано у «Положенні про дистанційне навчання».

– Як відбуватиметься безпосередньо сам процес навчання з дому?
– Ми плануємо обов’язкову програму і варіативну. Тобто учні матимуть змогу відвідувати додаткові гуртки, аби вони могли в майбутньому бути конкурентоспроможними гравцями на ринку, наприклад, айті. Просто ми хочемо, щоб дитина не витрачала час дарма. А з початкових класів знала чим хоче займатися і ким хоче бути в майбутньому. До речі, у нашій онлайн-школі
навчання абсолютно безкоштовне.

– Коли діти в школі, відповідальність за них несуть вчителі. Коли вдома – батьки. А як щодо школи з дому? На кому лежить юридична відповідальність під час такого навчання?
– На жаль, це чітко не прописано в законодавчій базі. Дистанційне навчання – в новинку Україні, ми не готувалися до цього. Але зараз вивчаємо досвід інших країн. Якщо казати з юридичного погляду, то коли дитина перебуває вдома, то й відповідальність за неї несуть батьки.

– А як щодо соціалізації школярів? Чи не загрожуватиме тотальна дистанційка вмінню спілкуватися і налагоджувати комунікацію з початкових років?
– Онлайн-навчання підходить не всім. До того ж проблема соціалізації наразі гостро стоїть у всьому суспільстві. Бо в більшості – «кліпове мислення». Утім ми працюємо над цим – продумуємо виховні заходи, більше розробляємо колективної чи групової роботи під час навчання. Але, хочу сказати, що надзвичайно складно побудувати ефективну систему без взаємодії
батьків, вчителів і дітей. Адже багато батьків вважають, що вчителі нічого не роблять. І навпаки – що батьки не контролюють дітей. Ну, а дитина, як між двома вогнями, спекулює цим.

– Які перспективи розвитку цього проекту? Чи плануєте в майбутньому масштабуватися?
– Проект у будь-якому випадку принесе користь. Оскільки будуть обладнані кабінети, які ми зможемо в будь-якому випадку використовувати для освіти. Бо навіть, якщо брати нашу шосту школу, то під час карантину була біда з дистанційним навчанням. Через певні моменти, Інтернет був лише на другому і першому поверсі. І багато вчителів працювали з дому, хоч це й не зовсім правильно. Щодо масштабування, то так, ми плануємо надавати різноманітний спектр освітніх послуг, та ж сама підготовка до ЗНО. Щоб не по репетиторах, а дистанційно. Ну, і якщо все вдасться, то зможемо виходити на рівень області й залучати діток з регіонів. Тому я, як директор і менеджер цього проекту, шукатиму можливості і залучатиму спонсорів, аби розвивати цю справу.