Черкащанка дала маріупільчанам свою квартиру, а сама виїхала у село

Переселенців з Маріуполя прихистила у свої квартирі жителька Черкас, а сама поїхала до своєї мами у село. Так вона допомогла врятувати дітей жінки, з якою здружилась на заробітках у Польщі.

Журналісти City News, які постійно чергують  у «Пункті благодійної допомоги «Хрещатик Сіті», продовжують збирати історії переселенців.

Ось історія Олени Давиденко, якій із частиною сім’ї вдалось вирватись з блокадного Маріуполя.

– Маріуполь розміщений на двох берегах річки. Ми жили у приватному будинку на лівому березі на окраїні у мікрорайоні Східний. Спочатку з батьками сиділи у підвалі. Чоловік працював у ДСНС і був на чергування. Коли обстріли посилились, він сказав, щоб я з дітьми перебралась до знайомих у центр міста. А мої батьки з 90-річою бабусею залишились у приватному будинку, і що з ними я не знаю, бо зв’язку з ними немає. Поки вибухало навколо, ми терпіли, а коли снаряд вцілив у сусідній будинок, зрозуміли, що треба вибиратись із Маріуполя, – почала розповідь Олена Давиденко.

Побутові умови у Маріуполі на той момент вже були жахливі.

– У будинках не було ні світла, ні газу, ні води. Воду для пиття зливали з дахів дощову. Для дітей берегли питну воду, яку раніше встигли купити. Самі ж пили дощову. Чай, кава і «Мівіна» на дощовій воді – це був наш раціон. Ми з чоловіком та двома дітками (1,2  та 3 роки), його мамою, молодшим братом і тіткою – інвалідом, всього нас було семеро на власному авто 8 березня поїхали на виїзд з Маріуполя, – продовжила вона.

Росіяни, які оточили Маріуполь не випускали з «котла» мирних жителів.

– Українські блок пости випустили з міста, але проблеми виникли з росіянами. Вони нікого не пропускали. Біля блок-поста зібралось близько ста автомобілів із такими ж як ми. Нам пощастило. Повз нас проїздив голова сусіднього селища, який покликав усіх біженців до себе у село. Там у школі вони приготували пункт відпочинку, там же була гаряча їжа. У цьому селі ми заночували, а на ранок місцеві вивели нас на трасу польовими дорогами далеко за той блок-пост. По дорозі траплялось багато російських блок-постів, але вони не затримували. Питали хто, звідки і куди. На що ми казали, що з Маріуполя а їдемо, куди очі бачать. Але у Черкасах ми не випадково. Поки їхали нам зателефонувала черкащанка, з якою моя мама кілька років тому познайомилась, коли була на заробітках у Польщі. Вона сказала, що нарешті до нас додзвонилась і запросила їхати сюди. Поселила нас у своїй квартирі, а сама поїхала у село до своєї мами, – закінчила розповідь маріупільчанка.

«Пункт благодійної допомоги «Хрещатик Сіті», що у Черкасах, діє з першого дня війни. Його створила і очолила , керівник ТРЦ «Хрещатик Сіті» Інна Бандура.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.