Харків’янин волонтерить у Черкасах та Івано-Франківську

Літаком, автомобілем і пішки дев’ять чоловіків чотири  доби діставались до України з Грузії через Туреччину і Румунію, щоб врятувати родини від бомбардувань та долучитись до боротьби з агресором. Один з них веде  волонтерить одночасно і  у Черкасах та Івано-Франківську та  співпрацюєз «Пунктом благодійної допомоги «Хрещатик Сіті» та «Чисті серцем».

Початок повномасштабної війни, розв’язаної Путіним проти України миттєво консолідував українців у єдиний організм, кожна клітинка якого почала працювати на перемогу. Одні пішли боронити Україну зі зброєю в руках, інші стали волонтерами, налагодили виготовлення речей, необхідних для армії. Коли загарбники почали бомбардувати Харків, Олександр Добрунов перекваліфікувався з бізнесмена у волонтери.

Довідка

Олександр Добрунов, 47 років, бізнесмен і волонтер. Родина – дружина і дві доньки 12 і 17 років.

Директор і співзасновник компанії «Атлант моторз».

Офіційний дилер автомобілів марок «Ніссан», «Рено», «Інфініті». Персонал «Атлант моторз» – 120 працівників.

З мирної Грузії у охоплену війною Україну

– До вторгнення ми суто чоловічою компанією поїхали до Грузії, щоб у тісному колі відсвяткувати мій день народження. Буквально увечері відзначили, а вранці передзвонила дружина і повідомила про вторгнення. Рішення їхати в Україну визріло миттєво і за годину зібрались. Тож, маючи можливість залишитись за кордоном ми вирішили повертатись в Україну. Повернення обернулось на епопею. Я добирався чотири доби. Літаки в Україну з Грузії вже не літали. Ми вилетіли з Грузії до Стамбула (Туреччина -, авт.). Там ледь не добу довелось чекати літака до Бухареста (Румунія). З Бухареста до України поїхали на мінібусі, який у Румунії знайшли за моїм проханням друзі. Він довіз нас до україно-румунського кордону у Чернівецькій області.

«Прикордонники зустріли нас оплесками»

– Через кордон йшли пішки. У пункті перетину кордону з Румунії черга за кордон простягалась на кілька кілометрів, а бажаючих потрапити в Україну з Румунії крім нас не було нікого. Прикордонники побачивши, що ми – дев’ятеро чоловіків йдемо в Україну, привітали нас оплесками. Проте навколо була гнітюча атмосфера. Постійно перед очима розгортались сцени прощання чоловіків з сім’ями.   

З комерсанта у волонтери

– Діставшись в Україну, першою справою обрав порятунок родини. Сім’ю і родичів перевіз у Івано-Франківськ. А після того вирішив займатись волонтерством. Тепер близько 80 % часу витрачаю на волонтерство. Решта – на сім’ю і справи фірми.

А що, власне, з компанією?

– Зараз перевозимо майно і автомобілі фірми у Черкаси. Бо бізнес теж треба відновлювати. Автомобілі зараз не продаємо, але маємо широкий спектр діяльності у тому числі і логістику. Її у свій час налагодили і в межах країні і не тільки. Наші водії  перевозять гуманітарні вантажі. Оскільки із сім’єю нині проживаємо у Іванов-Франківську, а виробничі потужності перевожу у Черкаси, то точок відправки гуманітарної допомоги у нас дві. Це Черкаси і Івано-Франківськ.

Яким був перший крок  у волонтерському житті?

– Почали з подарунку для армії. Передали на «передок» п’ять автомобілів загальною вартістю 50 тисяч доларів, включно з трьома новими  «Рено Дастер» та «Рено Меган». Ми добре розуміємо, що без допомоги армії ми Харків не відіб’ємо.

Чим конкретно Ви займаєтесь тепер?

– Працюємо під патронатом голови Харківської військової організації Олега Синєгубова. У нас є офіційний лист. Під його патронатом завантажуємось у «Пункті благодійної допомоги «Хрещатик Сіті» Інни Бандури і веземо до Харкова медикаменти та продукти. Недавно відвезли у Харків партію курятини. Зараз в основному доправляємо крупи, продукти тривалого зберігання та засоби індивідуальної допомоги. Вантажі отримуємо безпосередньо від західних партнерів – Туреччини, Словаччини, Швейцарії. Звідти привозять допомогу в Україну дев’яти метровими фурами, ми тут це розвантажуємо, комплектуємо вантажі. У кожну машину намагаємось класти і медикаменти, і продукти, і засоби гігієни. А потім меншими вантажівками відправляємо їх до Харкова, Києва тощо.

Чому другий свій волонтерський центр відкрили у Черкасах?

– Черкаси ближче до Харкова, ніж Івано-Франківськ. Тому збираючи допомогу у Черкасах її дешевше доставляти до Харкова з Черкас, ніж Івано-Франківська. До того ж водії великовантажних автомобілів зазвичай зараз відмовляються везти вантаж далі, ніж у Черкаси. Вони вважають, що шлях до Черкас безпечний, а далі вже ні. Тож частина вантажів їде до Черкас «фурами» а потім у Черкасах перевантажується на менші машини. Маю у Черкасах добру знайому – керівника ТРЦ «Хрещатик Сіті» Інну Бандуру. Вона теж займається волонтерством. У неї є волонтерський центр «Пункт благодійної допомоги «Хрещатик Сіті». Тож волонтерську діяльність у Черкасах веду у тісній співпраці з «Пунктом благодійної допомоги «Хрещатик Сіті». Вона ж мені допомагає налагоджувати роботу моєї компанії у Черкасах.

З ким із волонтерських організацій співпрацюєте?

– У Івано-Франківську тісно співпрацюємо з волонтерською організацією «Чисті серцем», а у Черкасах з «Пунктом благодійної допомоги «Хрещатик Сіті», який у перший день вторгнення створила і очолила керівник ТРЦ «Хрещатик Сіті» Інна Бандура.

Хочу окремо висловити подяку Інні Бандурі за її підтримку. Вражений її самовідданістю справі волонтерства, і навіть у деяких моментах беру з неї приклад. Дякую Інні за допомогу Харкову і харків’янам.

Що вважаєте найкумеднішим у житті волонтера?

– Навіть на війні добрий гумор у пошані. Найкумедніше – це коли доводиться розвантажувати «фури». Тоді ми, харків’яни разом – комерсанти, депутати облради, міськради, різні відомі у Харкові ділові люди, переодягнувшись у робу, стаємо у лінію і працюємо.  

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.