У Черкасах презентували виставку «(Не)помітні історії» про внутрішньо переміщених українців

Фотопроєкт розповідає історії 9 людей, які пережили полон, депортацію, зазнали сексуального насильства, зумовленого війною, чи були змушені залишити свої домівки на тимчасово окупованих територіях. На світлинах зображені найцінніші речі, які герої проєкту забрали з собою під час евакуації: ключі від квартири в Бердянську, книга з маріупольської бібліотеки, синьо-жовта стрічка, з якою герой пройшов полон у Херсоні, та інші.

За даними міжнародних організацій, понад 5 мільйонів людей в Україні стали внутрішньо переміщеними особами та змушені починати життя в нових містах з нуля.

«У Центрах допомоги врятованим внутрішньо переміщені українці отримують безоплатну комплексну соціально-психологічну підтримку, але не менш важливою для них є підтримка від усіх, хто їх оточує. У фотопроєкті “(Не)помітні історії” ми показали речі 9 героїв крізь туман, щоб нагадати суспільству, що за цифрами статистики стоять життя, спогади та мрії людей, яких війна змусила покинути власний дім. Маємо памʼятати, що допомагати з адаптацією та підтримувати внутрішньо переміщених людей надважливо», — говорить Массімо Діана, представник Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні (UNFPA).

Серед закарбованих у фотопроєкті речей — прикраси, які окупанти намагалися зірвати з дівчат на блокпосту, єдина сумка, яку жінці вдалося взяти з дому перед депортацією, записка від подруги, яка залишилася на окупованих територіях, та інші.

«Покидати дім і рідне місто було дуже боляче ― все там було мені дороге, але й залишатися під окупантами я теж не могла. Зараз я знаю, що в будинок зайшли росіяни й усе з нього винесли. Але ключі я дуже бережу ― це мій звʼязок з рідним домом, і я хочу відімкнути ними свої двері, — каже героїня виставки Оксана (імена всіх героїв змінені з метою безпеки). — Коли я тільки переступила поріг Центру допомоги врятованим, я вже розуміла, що тут моє: мені тут приємно та затишно, як удома. Я мрію відкрити такий центр у рідному Бердянську, він буде дуже потрібен там після деокупації».

Відкриття виставки, яка відбулася за підтримки департаменту соціальної політики Черкаської міської ради та Черкаського центру соціальних служб, відвідали міський голова Анатолій Бондаренко, профільна заступниця Марина Гаркава, секретар міської ради Юрій Тренкін.

“Важливо, щоб світ не забував про те, що відбувається в Україні. Ці фотографії – це свідчення жорстокості та нелюдяності війни. Ми маємо зробити все можливе, щоб зупинити цю трагедію та покарати винних”

Заступниця міського голови Марина Гаркава додала:

“Цей проект – це не просто виставка. Це – крик душі людей, які пережили жахливі події. Потрібно не забувати про них і робити все можливе, щоб допомогти їм подолати цю травму.”

Оглянути виставку зможуть усі бажаючі у п’ятницю, 7 червня. Вона буде розміщена у приміщенні кінотеатру «Україна».

Усі герої фотопроєкту отримали підтримку у Центрах допомоги врятованим. Центри створені, щоб реагувати на виклики війни. Допомогу тут можуть отримати внутрішньо переміщені особи, люди, які виїхали із зони бойових дій чи окупованих територій, місцеві мешканці та усі, хто потребує допомоги. До Центрів можна звернутися із будь-якими питаннями, які виникають у звʼязку з повномасштабною війною. Кваліфіковані спеціалісти нададуть необхідну соціально-психологічну, правову чи інформаційну підтримку комплексно та в одному місці.

Адреси та графіки роботи ЦДВ можна дізнатися на сайті.

Центри допомоги врятованим створені за ініціативи Офісу віцепрем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, сприяння урядової уповноваженої з питань гендерної політики, у партнерстві з Фондом ООН у галузі народонаселення (UNFPA), завдяки фінансовій підтримці урядів Бельгії, Франції, Швеції та у співпраці з місцевими органами влади та громадськими організаціями.

За інформацією пресслужби Черкаської міської ради