Кавові зерна серед лідерів найбільш продаваної сировини у світі, після нафти. І якщо нафтовим магнатом у Черкасах стати нереально, то кавовим – можна. Та який він, шлях від «кавової» ідеї до чотирьох ростерій, ексклюзивно для «CityNews» розповів власник кав’ярні «Фабрика кави» Олексій Лозин.
– Добрий день! Пане Олексію, чому кава? Адже Ви, настільки я знаю, не запеклий кавоман.
– Вітаю! Взагалі в мене економічна освіта. Я завжди тяготів до якогось виробництва. Але хотів такий бізнес, аби самостійно щось виробляти. Свого часу я працював у торгових компаніях. І з часом процес продажу мені піднабрид. Комусь щось «впарювати» я вже не хотів. Тож почав перебирати різні варіанти. І наткнувся на каву. Справді, я не кавоман, але сам продукт мені став цікавим. Тому почав більш глибого вивчати цю сферу.
«Я відкрив свою першу Kava Point у 27 років»
– Кавою я почав займатися ще наприкінці 2009-го року. А в квітні 2010-го в Смілі ми відкрили першу Kava Point. Це був невеличкий куточок розміром, як зараз пам’ятаю, півтора квадратних метра. Згодом ми відкрили ще кілька таких локацій. Тобто ми просто купували готову каву, варили її і продавали. Так поступово я накопичив бюджет і придбав у 2014-му році машину для обсмажування кави.
– Жоден шлях не буває легким. У чому були найбільші труднощі?
Проби, помилки… Так, було важко. Адже тоді спеціалізованих закладів, де б навчали обсмажувати каву, не було. Мені порадили закордонні сайти. Я почав шукав базову інформацію на англомовних сторінках. Опісля все застосовував на практиці. І вже аж потім, коли ми досягли певних результатів, почали з’являтися курси. Я стажувався в турецького обсмажчика кави. Він мене трохи підкорегував, але в принципі на 90% ми вже все й так робили правильно. Таким чином дійшли до того результату, який у нас є наразі.
…
– Ви 100% пам’ятаєте свої емоції після відкриття власного кафе і перших зароблених грошей. Опишіть їх.
– Початкові успіхи запаморочували голову. Коли в перший день ми відкрили локацію у Смілі, і ще навіть не планували відкриватися, бо лиш привезли коробки з кавою, все облаштовували, до нас почали підходити люди і запитувати: «А що це?». І ми так прямо з коробок наторгували 500 грн. А на той час це було близько ста доларів. Для мене це був фурор.
– Але ж все одно це малі кошти задля тих інвестицій, які потребувала кавова індустрія для власного виробництва. Хто допомагав фінансово?
…
– Звісно, були труднощі. Спочатку дуже не вистачало коштів. Як таких кредитів тоді, звісно, ніхто не давав. Доводилося йти в банк і брати звичайний споживчий кредит. Банкір, розуміючи, що це для бізнесу, казав: «Тільки як телефонуватиме контроль, то не кажіть, що це для бізнесу. Запевніть, що це на телевізор, ремонт квартири… Інакше не дадуть!» Та й взагалі перші чотири роки після відкриття прибутку, як такого, не було.
– У будь-яких починаннях важлива психологічна і моральна підтримка. Хто вас підбадьорював у важку хвилину?
Мене підтримувала сім’я. Дружина була як тил. А мама дуже хвилювалася за мене. Остерігала, щоб я нікуди не вліз, не «прогорів». Але як казав відомий полководець: «Відступати немає куди». Я звільнився з останньої своєї роботи і на другий день почав займатися власною справою. Повертатися вже не було куди.
«Ми єдина в Черкасах кав’ярня з власною обсмажкою»
– Відколи Ви керуєте ростеріями минуло понад 10 років. Що наразі входить у Ваші обов’язки? І чи став процес легшим?
– Я за все відповідаю, постійно про щось думаю. Навпаки, зараз криза кадрів. Від вентиляційних систем до електриків – фахівців немає. Тож аби бути впевненим, що тобі правильно проклали електропровід, то мусиш «занурюватися» і все вивчати. На це підприємець і є підприємцем.
– Тому Ви самостійно їздите в інші країни за зернами? Були в Африці, неодноразово в Центральній Америці. Чому не довіряєте це постачальникам?
,,,,,,
……
– По-перше, мені це подобається. Я вважаю, що неможливо повністю зрозуміти продукт, не бачивши його походження. До того ж слідкую за успішними іноземними колегами. І дивлюся, а вони їздять на ферми, он у Гватемалу. І такий собі думаєш «Боже, клас. І я хочу. А як це зробити?». І там знайшлися знайомі постачальники сировини. І так з ними я їздив, ознайомлювався з сировиною.
……
…….
………
….
«Для реалізації своєї мрії я подолав 11 тис км, аби знайти те, що нам потрібно – відбірні зерна»
«Я подорожую країнами Центральної Америки: спілкуюся з фермерами, відбираю нові зразки, на власні очі переконавшися в ідеальній якості»
– Підприємницькі здібності – це талант чи практичні навички?
– Кожному – своє. Мені допомагає наполегливість і гнучкість. Я люблю виробляти і працювати з цікавим продуктом.
– Вважаєте себе успішним бізнесменом?
– Бізнесмен це більш масштабно і надто пафосно звучить. Я – підприємець. Успіх порівнюється в порівнянні. Якщо зрівняти себе сьогоднішнім і тим, яким був 10 років тому, то так, я успішний. А якщо брати когось іншого, то я ще дріб’язок. Працювати ще є над чим.
…«Ми працюємо на стовідсотковій арабіці»
– І на завершення, порадьте початківцям, як дати старт власній справі?
– Не боятися! Бо в нас люблять казати: «А от закордоном легше. Тобі там і гроші дають, і допомагають». Це все неправда. Так, у нас є «слабинки» держави. Але перші кроки робити у нас легше, ніж ви думаєте. Слід пам’ятати: тому, хто стукає обов’язково відчинять! Беріть і робіть, а все інше буде.
