«Бути дружиною футболіста – це усвідомлений вибір», – Юлія Довбик про життя ДО і ПІСЛЯ вирішального гола
з лавки запасних – на сторінки історії. Черкасець Артем Довбик став першим гравцем «Дніпро -1», який забив за збірну. Нападник приніс збірній України з футболу історичну перемогу над Швецією в 1/4 фіналу Євро-2020.
Про футбольний перформанс, стосунки з Артемом та про кардинальні зміни в житті нам розповіла дружина футболіста Юлія Довбик. Спеціально для «CityNews».
*Нагадаємо, влітку минулого року Артем одружився зі своєю дівчиною – Юлією Черненко. Брюнетка підкорила серце футболіста. Стосунки пари тривають понад чотири роки.
– Вітаю, Юліє! Ви, напевно, не спали ці дві ночі. Опишіть свої думки й переживання перед грою й після.
– Добридень! Справа в тому, що ми навіть не очікували, що Артем вийде на поле. Всі розуміли, що якщо йому не давали шансу на попередніх іграх, то в такій, де вирішується доля 1/4, йому точно нічого не «світить». Утім сталося щось дійсно унікальне. Якби це сумно не звучало, але травма, яку отримав Бєсєдін, стала своєрідним поштовхом, аби Артему дали шанс вийти в гру. Тому до гри, я була спокійна. Мені було абсолютно рівно. А от коли в кінці почалася якась незрозуміла «м’ясорубка»: той упав, той травмувався, то в мене всередині щось «йокнуло». Але коли на заміну Бєсєдіну вийшов Циганков, я подумала, що, мабуть, все-таки ні. Утім, коли побачила, що Артем переодягається, то серце вмить опустилося в п’ятки.
– Із лавки запасних – відразу на сторінки історії. Це доля чи все ж плідна праця?
– Це 100% зірки, Всесвіт, доля…Я не знаю, але так не буває. І зверніть увагу, Довбик ніколи не забивав голою. Кожен його гол – викоханий. Тобто він робить все, аби його забити. А тут так легко все вийшло. Це дійсно якийсь знак, не просто так.
«Ці десять хвилин життя настільки все кардинально змінило»
– У Артема 21-го було день народження. Можливо, це було його бажання, задувавши свічки на торті?
– Якби це смішно не звучало, але можливо. Бо у футболі є така історія, якщо в свій день народження вийти на гру, то зірки допоможуть забити гол. Але 21-го червня вони грали з Австрією і тоді в нього не було можливості вийти <<Я йому казала>>, почекай, не все відразу. Твій час ще прийде. І Андрій Миколайович перед виходом на поле сказав: «Виходь і шукай свій шанс. Він обов’язково в тебе буде. Просто вчасно ним скористайся»
– Напевно, першим відчув вирішальний гол Ваш телефон. Адже в такі моменти соцмережі найбільш чутливі: дзвінки, повідомлення. У скільки разів збільшилася кількість підписників?
– Ооо, так!!! Мій телефон просто чуть не вибухнув. Ніби весілля, Новий рік і день народження в один день. Усі вітали, писали. А в Артема, то взагалі… У мене якраз була відкрита його сторінка і там було 12,7 тис підписників. Я просто роблю свайп і там вже цифра 27. Ось зараз заходжу вже майже 50 тисяч фоловерів. Та й на телебаченні фурор – який канал не увімкну, а там «Довбик, Довбик, Довбик…»
– А що ви відчуваєте, коли вся країна говорить про Вашого чоловіка? Чи не ображає це Вас, як особистість? Адже Ви ніби залишаєтеся в тіні?
– Зі спортом я не пов’язана, але я доволі амбіційна. Маю своє захоплення й улюблену справу. Але щоб я не робила і яких висот не досягала б, я все одно буду «дружина Довбика». Я звикла, змирилася. Адже це і для чоловіка важливо, коли дружина приймає таку позицію. І для мене дуже почесно носити таке прізвище. Тому, чесно кажучи, навіть не задумувалася, що це мене може якось ображати. Навпаки, ми одна родина і хочеться, щоб він досягав найбільших висот.
«Бути дружиною футболіста – це вибір. Усвідомлений вибір! Усі плюси і мінуси ти повинен зрозуміти ще на старті. Адже це не буде звичайна рутина. Це постійно життя на два міста, це непередбачувані події, як, наприклад, ця. До Євро в нас було одне життя, зараз – зовсім інакше. І я дуже люблю за це футбол. Тут розгін від нуля до ста просто в один гол»
– Але ж, коли ви сім’я, це важко постійно жити в такому ритмі.
– Коли я вступала у стосунки з Артемом, я розуміла, що в нього специфічна професія. Але моє «так» було повністю усвідомленим. Це певна дорога, яку я сама обрала. І через моє реальне бачення цих стосунків, у нас немає сварок через те, що ми мало бачимося чи через якісь ревнощі до фанаток. Тобто як себе налаштуєш, так і буде.
– Хіба не ревнуєте до тих палких повідомлень, які сотнями в день надсилають настирливі фанатки?
– У нас завжди все було домовлено. Такі моменти ми обговорили ще на берегу. Я дала чітко зрозуміти свої межі, він – свої. Тому навіть на початку у нас ніколи не виникало скандалів. Я просто розумію, що це інший бік публічності. Ти або її сприймаєш, або ні. Якщо ти на це гостро реагуєш, то це більше твої особисті проблеми. Їх потрібно пропрацювати. Тому я ніколи не шукаю в цьому підводних каменів. Навпаки, мені приємно, коли до Артема проявляють увагу й захоплення.
– Вашим чоловіком зацікавилися відразу кілька європейських клубів. Чи обговорювали ви подальші плани?
Це важко не обговорювати. Коли мені Артем каже хто до нього телефонував, я розумію, що це справді рівень. Утім важко планувати щось дуже масштабне. Наш максимум – це субота, Рим, гра з Англією.
«Якщо ти вже ділиш шкуру з невбитого ведмедя, то нічого не буде. Не треба сіяти рожеві мрії. Але мені нереально цікаво, що буде далі»
«Артем після гри сказав: «Заради таких моментів хочеться грати в футбол»
– Зважаючи на Ваші слова, у вас з Артемом доволі теплі стосунки. А за кожним успішним чоловіком стоїть любляча жінка. Тож чи можете сказати, що теж якоюсь мірою причетні до його нового футбольного рівня?
– Хай краще Артем відповідає на такі запитання. Бо себе зі сторони важко оцінити. Скажу так: навмисно я нічого не роблю. Є я, а є він – це своєрідне партнерство, яке утворює гармонійні стосунки. Я дуже рада, що пов’язала своє життя саме з цією людиною. Адже люблю виклики, а у професії спортсмен – їх купа. І я розумію, що це саме те, до чого я себе готувала все своє усвідомлене життя. Зараз бачу, що весь той труд, який я вкладала в себе, він Артемом дуже ціниться. Я зараз йому й дописи пишу, й фото шукаю і навіть з журналістами домовляюся. Тобто виконую такі «околофутбольні» справи. І я бачу, що він в мені вбачає цю підтримку й неабияк довіряє. А для мене – це найбільша цінність.
