У Черкасах закордонні парктики навчатимуть дітей сімейних цінностей

«Виховуй у собі Людину – ось що найголовніше, інженером можна стати за п’ять років, учитись на людину треба все життя», – писав Василь Сухомлинський. Та і в Законі України «Про освіту» сказано, що мета навчання – це всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства. Та на практиці все ж інакше. У школі немає уроків психології, а в університеті не навчають як будувати сім’ю.

–Добрий день, пані Маріє! У Вас чимало регалій. Розкажіть, будь ласка, конкретніше чим саме Ви займаєтеся?

-Вітаю! Якщо описати все однією фразою – це освітньою діяльністю. Цією справою займаюся разом із чоловіком. Ми представники різних організацій в Україні та за її межами. Тобто є міжнародна організація, є всеукраїнська, а є ГО, яку ми особисто створили. Таким чином ми почали працювати у різних напрямках: освіта, культура, робота з тими, хто був в АТО, із різними категоріями населення. Тобто дуже різнопланова діяльність.

–Як взагалі почали займатися цією справою?

-Мій чоловік дуже багато подорожував по різним країнам. Більше за все його вразила Республіка Корея, яку ми разом відвідали. Ми побачили велику різницю між країнами. А саме їх спосіб мислення та сприйняття всього світу та себе у світі. Вони мають інший внутрішній стан. Там народ «піднявся» за рахунок людського капіталу. Тобто вони поклали своє життя за майбутнє наступних поколінь. Фактично це самопожертвування задля кращого життя наступників – своїх дітей.

«Навіть якщо подивитися на їхню кухню. Корейська їжа доволі різноманітна. Чому так? Бо ті рослини, які ми вважаємо бур’яном, вони використовують із різними пастами, соусами. А все – через те, що коли вони були бідні, почали багато експериментувати. І це яскраво їх характеризує. Бідність дала їм мотивацію й зіграла лиш на руку»

Корейське мислення полягає в тому, що завжди можна у всіх навчитися. Тому вони почали переймати у різних країн досвід і відповідно – жити краще. На відміну від нас. Ми живемо в своїх видуманих обмеженнях і нам цього, на жаль, достатньо. А слід би подолати цей бар’єр.

– І яким способом Ви хочете це мислення укоренити українцям?

– У Республіці Корея у 2012 році заснували Міжнародний інститут розвитку інтелекту. Він почав працювати у більше ніж 100 країнах світу. До України теж дійшов. Після навчання в цьому інституті чоловік повернувся до України та почав займатися MIND-освітою. А саме проводити тренінги, читати цикли лекцій. Співпрацювати з міністерствами, державними установами, компаніями для впровадження MIND-освіти. Через ГО «Українська сімейна фундація» проводимо заходи різного формату та напрямку, співпрацюючи з різними організаціями: форуми, конференції, дитячі табори, фестивалі, заходи для усієї сім’ї та інші.

Ректор цього інституту вважає, що будівля має спочатку проект і ми вже можемо побачити яка буде будівля. В залежності від проекту видно, якою вона буде. Так само і у розмові з людиною. Вже в ході комунікації можна визначити який у неї проект життя. Відповідно можна зрозуміти, яке в неї буде майбутнє. І коли ми розмовляємо з дітьми і молоддю, то показуємо як в них може скластися життя відповідно до їхніх думок.

ДОВІДКОВО:

Організація здійснює систематичне керівництво просвітницькими форумами та освітніми програмами для фахівців у різних країнах, проводить лекції з розвитку інтелекту (далі MIND-лекції) та консультаційні програми у школах, державних установах, промислових підприємствах тощо, з метою виховання лекторів із розвитку інтелекту. Окрім підписання меморандумів про взаємопідтримку з навчальними закладами в усьому світі, IMEI підтримує заснування в університетах Кафедр з розвитку інтелекту, які покликані поширювати здоровий спосіб мислення шляхом обміну студентами та активної товариської діяльності.

–Яка головна ідея цього інституту?

-Дизайн мислення. Люди навчилися користуватися літаком, автомобілем, мобільним телефоном, але не вміють керувати своїм внутрішнім світом. Зміна мислення – це зміна життя. А зміна життя – це зміна моєї сім’ї, а потім і країни в цілому.

Дивлячись на тенденцію, що багато українців виїжджають за кордон, хочеться донести, щоб українці мали Україну у серці. Шукали гарного життя не лише для себе, а для своєї країни. Ми раніше проводили фестиваль під лозунгом – «Back to Ukraine». Особисто я працюю в цій сфері близько 7 років. У нас є волонтерська програма, яка дає можливість молодим людям поїхати на рік в іншу країну світу. В іншій країні через зустріч з культурою та людьми іншої країни, активну волонтерську діяльність, лекції на молодіжних таборах у молодих людей формується нове, інноваційне мислення, яким вони можуть поділитися та зробити прорив у своїй країні після повернення. Лозунг цієї програми: «Життя заради інших».

–Чому ви вирішили приїхати саме до Черкас? Чим зацікавило наше місто?

-Ми всією сім’єю перебралися сюди, бо на даний момент тут для нас зручно. Свого часу жили у Львові, оскільки чоловік займався більше західним регіоном. А зараз ми почали працювати у різних областях України. Також жили деякий час у Мінську, Києві, Вінниці.

–Які для вас Черкаси?

-Ми в Черкасах близько семи місяців. Це дуже сімейне місто. Більш влучно про нього й не висловишся.

–Що ви ще плануєте реалізовувати в Черкасах?

-Нещодавно ми провели День корейської культури. До Черкас приїжджав ректор всеукраїнської філії Міжнародного розвитку інтелекту. Ми підписали момерандум про співпрацю між Черкаською міською радою та Міжнародним інститутом розвитку інтелекту. Також один із довгоочікуваних івентів – «Kids Culture Camp». Це дитячий освітній міжкультурний табір у Черкасах. На учасників чекатиме повне занурення у світ Азії, Африки та інших культур народів світу — майстер-класи з народних ремесел, танців і світогляду різних народів. До проведення табору залучаємо студентів з різних країн світу. Вже подружилися з місцевими африканцями, індусами та представниками інших національностей. Табір сприятиме формуванню інноваційного та глобального мислення у дітей, а також налагодить міжкультурну комунікацію у місті.

–Що саме ви навчатимете діток? І як можна долучитися до табору?

-На цьому таборі охоплюємо не лише дитячу аудиторію, а й розвиваємо у місті волонтерський рух. Тобто люди, які зовсім себе не пробували у цій сфері, то в нашій організації можуть зробити перші кроки. От ми, наприклад, уже переїхали з Вінниці. Але там створили команду, яка без нас класно справляється  і самостійно функціонує. Тобто з Черкасами та ж історія. Коли ми поїдемо, то залишимо тут частинку себе в інших. Ми завжди відкриті до співпраці для розвитку міста.

–Який фідбек від ваших проектів? Чи ефективно це?

-Так, безперечно ефективно. Ми хочемо «розкрити» дітей і якомога більше налагодити їхній зв’язок з батьками. Цього разу обрали тематику «I have a dream». Тобто спілкуватимемося про мрію, що це таке і як правильно мріяти. Для мене важливо, аби діти і волонтери говорили про свої проблеми. Щоб людина почувалася не самотньою. Бо насправді, багато хто готовий вислухати і допомогти.

–Кажуть, що для більшої ефективності будь-кого завдання слід ставити конкретні межі для їхнього виконання. Які дедлайни Ви собі поставили, аби змінити свідомість українців?

-Раніше я була зосереджена на результаті. Але зараз я зрозуміла, що потрібно отримувати радість від процесу. Він набагато важливіший. Іноді складно, але треба кинути виклик своїм страхам і думкам. І все обов’язково вийде.

–І на завершення, яка Ваша філософія?

-Разом ми можемо все! Спільними зусиллями можливо все! У мене раніше було таке відчуття, що я багато що не встигла. Та є моменти, які слід робити тут і зараз і спільними зусиллями.