Сто видів пива, варенуха і гречаники за старовинним рецептом, джерело, яке дарує двійню, церква з «п’ятірки», – це Чигиринщина

Святе цілюще джерело, купіль у якому подарує жінці двійню, сто видів пива, церква з п’яти гривневої купюри, родинний замок Богдана Хмельницького, горілка заткнута кукурудзиною і гречаники від пані Олі за стародавнім українським рецептом. Все це, і не лише це чекає на мандрівника, який не полінується приїхати у Суботів, що неподалік Чигирина на Черкащині.

Краще один раз побачити, ніж сто разів почути – говорить мудра українська приказка.  Тож, керуючись нею, журналіст «City News» осідлав свого сталевого коня, і, охоплений феєрією мандрів, у пошуку пригод помчав у старовинний український Суботів, повз який казковим змієм-гориничем тихо повзе притока Дніпра – річка Тясмин.

Довідка «City News»:

Село Суботів – колишній родовий маєток гетьмана Богдана Хмельницького, знаходиться при впадінні річки Суботки (Суби) в Тясмин. Розташоване воно в 10 кілометрах на захід від Чигирина. Перша документальна згадка про село датується початком XVII століття. Заснував хутір шляхтич Михайло Хмельницький на землях, подарованих йому руським воєводою Яном Даниловичем. Тут у маєтку народився його син  майбутній гетьман Богдан Хмельницький. Після смерті батька Богдан успадкував маєток, підтвердивши право власності грамотою короля Владислава IV Вази, проте документ не був затверджений сеймом. Конфлікт навколо маєтку зі шляхтичем Даніелем Чаплинським підштовхнув Хмельницького до організації повстання, яке переросло у Визвольну війну українського народу. Гетьман жив в селі Суботів, керуючи козацькою державою з сусіднього Чигирина. Заміська ж гетьманська резиденція була укріплена оборонними валами і вежами. Після смерті Хмельницького поляки повністю знищили гетьманську садибу й розорили його могилу в Іллінській церкві (за однією з версій, сподвижникам вдалося перепоховати тіло Хмельницького в Холодному Яру).За іншою версією домовина з тілом Богдана захована у потаємній підземній кімнаті під храмом. Могилу гетьмана поки не знайшли, але факт наявності якоїсь порожнини під церквою, що схожа на кімнату, у ході досліджень вже підтвердили.

Якщо ви любите доторкатись до живої української історії, тоді вам точно у Суботів. Це одне з тих сіл, де, окрім мальовничих куточків природи ще є стільки історичних пам’яток, що їх оглянути за один день – це майже те ж саме, що повторити витівку жульвернівського містера Фога. Утім, якщо вірити у себе і правильно розрахувати час, як це і зробив Фог, то вкластись у один день, оглядаючи цікаві місця у Суботові – не така вже й безнадійна справа. Спробував і переконався.

Про сто видів чигиринського пива

Село родинного гнізда «батька Хмеля» зустріло справжньою літньою спекою та  ароматами запашних степових медів. До-речі про меди. Точніше. Про мед-пиво. Хоч славні традиції чигиринських пивоварів нині й призабуті, але пам’ять про них ще жива. Якось при оказії про це розповідав мені знайомий краєзнавець – генеральний директор Національного історико-культурного заповідника «Чигирин» Василь Полтавець. А він запевняв, що відповідно до документів, які збереглись, на початку минулого століття у Чигирині і селах повіту, місцеві броварі варили понад сто різних видів пива. Аж не віриться. Ви десь бачили бодай один вид чигиринського пива? – Отож.

Хочеться вірити, що у майбутньому все ж знайдуться світлі голови, які віднайдуть секрети старих пивоварів і неполінуються повернути українцям давно забутий смак чигиринських медів…

Історія на смак: гречані вареники за древнім рецептом від пані Олі

«Гоп, мої гречаники, гоп, мої милі», – цю чудову стару українську пісню чули мільйон разів мільйони українців. А от тих, хто знає, що таке оті гречаники, не так вже й багато. А тих же, хто хоча б раз куштував справжні гречані вареники (про них і пісня) і ще менше. Автору цих рядків пощастило. Правда нце було у 2005-му році і не у Суботові, а у Чигирині, у ресторані, якого вже давно немає. Але запевняю. Гречані вареники – це ду- у-уже смачно!

Років зі сто тому вареники з гречаного борошна – це була досить звична страва, хоч і готували її не щодня. Нині ж скуштувати її, та ще й приготовану за старовинним рецептом, в Україні майже ніде. Майже. Виключення – корчма «У пані Олі» у Суботові. Корчма в українському національному стилі розмістилася у давній українській хаті ХІХ ст., за пара кроків від входу на територію садиби-музею Богдана Хмельницького. Її зали, що оздоблені автентичними речами позаминулого століття, можуть умістити до 60 відвідувачів одночасно, а у одній – до сорока. 

Корчма не лише оформлена у вигляді традиційного сільського двору з хатою, господарськими будівлями, тином-парканом, але й спеціалізується на традиційній з діда-прадіда українській кухні. В основному меню близько 45 страв, приготовлених за старовинними рецептами, що дійшли до  нас з глибини віків. Кожна страва – кулінарний шедевр. Якщо десь і можна скуштувати історію на смак, то це саме тут, «У пані Олі».

– Однією з найпопулярніших страв, які замовляють наші гості – це гречаники. Гречаники – це вареники зліплені з тіста, що замішують з гречаного борошна. Гречаники робимо за старовинним рецептом, – у розмові журналістом «City News» похвалилась пані Оля.

Горілка з жіночим характером

І горілка тут особлива. Зроблена за старовинною рецептурою і залита у скляні бутлі, кожний з яких заткнутий вилущеним кукурудзяним качаном. Сам бачив, як жителі інших регіонів України шикувались у чергу перед корчмою лише з єдиною метою – придбати пляшечку.

У «Варенухи» пані Олі така ж п’янка вдача як у тієї української молодички з перчиком. П’ється легко, але непомітно так «закружляє», що й не з чуєшся, як повалишся під стіл неначе той пшеничний сніп на зажинках…

Родинний замок Хмельницького

Період розквіту Суботова припадає на час, коли Богдан був гетьманом. Тут була його улюблена резиденція – палац оточений дерев’яними стінами на високих валах. До стін входили оборонні вежі, одна з яких була кам’яною, мурованою. Вона виконувала функції останнього рубежу оборони. Замок не уцілів. Проте зараз на його місці діє музей-садиба Хмельницького де  можна побачити автентичний фундамент головної замкової вежі – донжону.  Над ним нині споруджено захисний павільйон. Поруч – кам’яні хрести ХVІІІ сторіччя, козацька гармата, відреставрована українська хата XVIII століття.

Реконструйовано дерев’яну сторожову вежу та в’їзну браму садиби.

Власне, до складу музейного комплексу також включено дві садиби кінця ХІХ – початку ХХ столття «Українська хата», в одній із яких відтворено інтер’єр майстерні гончаря. На замчищі встановили козацьку гармату.

Церкву на дрова: духовність по-совдепівськи

У межах резиденції ще стояли господарські будівлі та дерев’яна Михайлівська церква. Цікаво, що церква, яку перебудовали у 1786 році, існувала до радянських часів. У 30-х її спочатку перетворили на клуб, а потім і взагалі розібрали на дрова. Уявляєте!? Таку історичну пам’ятку – й у піч?! Вандалізм повний.

Церква з «п’ятірки»

– Привіт! У тебе є купюра у п’ять гривень? – Є!? – Чудово. Вийми її з гаманця і подивись на зворотній бік, де церква. Дивишся?! – От там зараз я!, – одного разу був свідком телефонної бесіди харківської журналістки зі своїм коханим.

Вона у складі делегації журналістів зі східних областей України, у далекому 2005 році у рамках прес-туру відвідала визначні місця Черкащини, відтак і Чигирин.

Іллінську церкву, зображення якої, повторюся, прикрашає п’ятигривневу купюру, Богдан Хмельницький збудував у 1653 році (за іншими даними у 1656). Як і будь яка подібна споруда тих буремних часів воєн, татарських набігів і не менш кривавих феодальних міжусобиць, церкву збудували одночасно і як храм, і як фортецю.

Судіть самі. Церква має  стіни завтовшки два метри, а на другому ярусі є чотири бійниці. Ще дві – у наріжних пілястрах. Вони мали утримувати вогневий контроль над входом.

Для повної картини лише бастіонів з артилерією не вистачає. Хоча поряд одна гармата, повторюсь, таки є.

У рік побудови в Іллінській церкві поховали Тимоша Хмельницького, старший син гетьмана, який, будучи чоловіком доньки Господаря Молдови, воював, захищаючи країну дружини, і загинув під час оборони молдавської фортеці Сучави (тепер Румунія). А у 1657 році тут поховали Богдана Хмельницького. Проте забальзамоване тіло гетьмана через деякий час зникло із гробниці. Ймовірно, це сталося у 1664 році, коли поляки на чолі із Стефаном Чернецьким зруйнували суботівську резиденцію Хмельницького. Згідно із польською версією, Чернецький спалив тіло Богдана, а попіл вистрілив із гармати. Але можливо це лише легенда, бо за іншою версією перед нападом на Суботів соратники забрати тіло гетьмана і кудись вивезли.

Іллінську церкву Чернецький не зруйнував, але вона сильно занепала. У XVIIІ столітті це був неогороджений старий храм із найбіднішим начинням. А у 1820 році її зробили цвинтарною церквою, а парафію перевели у Михайлівську. Хоча через 49 років парафію церкві повернули й навіть побудували поряд дзвіницю, але лише міцності її мурів ми можемо дякувати за те, що цей безцінний архітектурний скарб достояв до наших  днів.

Нині Іллінська церква у прекрасному стані. Це діючий храм ПЦУ. Зберігся малюнок церкви руки Тараса Шевченка. Кобзар її зобразив без дзвіниці.

Дівчина, яка вип’є води з «Трьох криниць», за три дні  зустріне судженого

 Є у Суботові три колодязі, що збереглися з часів Богдана Хмельницького. Вони знаходяться на дні глибокої балки на південно-західній околиці села. За легендою, викопані трьома козаками на місці джерела, водами якого зцілив їх після поранення місцевий старець. За часів Хмельницького там був козацький шпиталь.

Через певний час воду почали вважати святою. Люди вірять, що смак води з кожної криниці дещо відрізняється від інши, і що тамтешня вода містить корисні елементи: бром і срібло.

Цей комплекс нині так і називається – «Три криниці».

Місцеві жителі називають ці криниці – «криницями кохання». Існує повір’я, якщо дівчина вип’є води з трьох криниць, то через три дні зустріне свого нареченого.

Хто по «двійню»!? – Шикуйсь!

Душу і тіло лікують джерела Суботова. Не так давно поблизу одного з домоволодінь  відкрили цілющі джерела. Поряд з ним облаштували купальню. Це місце так і називають, Купальні на честь святих Віри, Надії, Любові та їх матері Софії. Їх цілющі властивості, як стверджують центральні видання, вже доведено науково, адже те, що вода багата корисними мікроелементами і може лікувати хвороби, підтвердив спеціальний аналіз.

«У джерелі великий вміст брому і срібла, що дає цілющі властивості цієї води», – упевнені місцеві жителі.

Місце облаштували спільними зусиллями місцевої громади, релігійної громади і меценатів: відкрили тут три криниці і купальню. Паломники пірнають в купальню, незважаючи на те, що вода практично крижана. Всього 4 градуси. Священики зазначають – ця вода лікує не тільки тіло, а й душу.

«Хто уважно слухав молитви, то чув, для чого освячується вода. І для вигнання нечистої сили, і для того, щоб зцілити душевні пристрасті, які є в кожному з нас, і, звичайно, і для того, щоб зцілювати наші тілесні хвороби», – сказав журналістам Владика Іоанн, митрополит Черкаський і Чигиринський.

Але щоб відчути полегшення, за словами  священиків, занурюватися потрібно тільки з чистими помислами.

Автор і сам пірнав у цю воду. Підтвердити чи спростувати що вона цілюща не можу, але засвідчую, що після того, як цілісінький день провештаєшся по усім визначним куточкам  Суботова та ще й у шалену спеку, поринути з головою у холоднючу воду – це справжня насолода. Втому одразу як рукою зняло. Пірнути у купальні у спеку, це як «літом «Ескімо» – співав відомий мультяшний «спец» по зайцях з «Ну постривай!».

Володимир Лимаренко-Полянський