Котів-безхатьків черкащани позбавляють прихистку, всуперереч рішенню міськради

У різних частинах міста спалахують конфлікти між мешканцями під’їздів, через вуличних котів. Поки одні підгодовують безпритульних чотирилапих, інші замуровують вікна підвалів, залишаючи без прихистку вусатих та хвостатих безхатьків. І це всупереч рішенню міської ради про визнання вуличних котів частиною екосистеми міста (яке включає заборону перешкоджати їм потрапляти до підвалів), відкритих віконець підвалів із кожним днем стає все менше. Люди, які виступають проти  самочинства, наполягають на забезпеченні якоїсь альтернативи для вуличних котів, яких у такий спосіб викинули просто неба за межу існування.

Про це повідомив журналіст «City News».

Конфлікт між «котофілами» та «котоненависниками» традиційно сильніше розгорається перед зимою. Наводимо думки захисників вуличних чотирилапих.  

–  У  моєму будинку, де мешкає троє котів, яких власним коштом стерилізували і доглядають мешканці, голова ОСББ  прийняв рішення замурувати віконечко до підвалу, де ці котики жили багато років. Ми постали проти цього рішення – і «відвоювали» дім для котиків. Тримаємо на контролі, перевіряємо віконечка – і готові надалі боротися. Знаю випадок, коли у одному із будинків у підвалі замурували кішку разом із кошенятами. Є двори, де місцеві коти і в найбільший холод зимують просто на вулиці, на дереві біля будинку, – розповіла черкащанка Ольга. 

– Коти стають жертвою людських міфів про те, що саме вони «заводять» бліх у підвалах.  Насправді ж, земляні блохи не мають нічого спільного із котячими і з’являються у підвалах та на горищах, що знаходяться в неналежному санітарному стані: їх активному  розмноженню сприяють пил та вологість, – констатувала керівник ветеринарної клініки «Сіріус» Ольга Абукаре.

Попри безглуздість упереджень щодо котів, 80-річна черкащанка Антоніна із Солом’янської 56, змушена регулярно викликати поліцію, бо кішки, ховаючись від морозу чи дощу, якимось дивом час від часу проникають до підвалу будинку, де замуровано   вікна, і потім розпачливо кричать там по кілька діб.  

60-річна черкащанка Неля із Сінної  15 поліцію не викликає. Просто кожного ранку цієї зими рахувала дворових котиків. Бо ті, кого уже не може забрати до квартири, через закриті вікна підвалів навіть у  найбільші морози ночували у покинутому залізному кіску.

Одним з варіантів розв’язання навколокотячого конфлікту є проєкт рішення Черкаської міської ради, що передбачає встановлення у міських дворах дерев’яних «котохаток». Проте віз і нині там.

На жаль приватними ініціативами цю проблему вирішити не можна. Є відповідне рішення міської ради (№2-5404), прийняте у грудні 2019  року, де чітко прописано заборону створювати навмисні перешкоди для виконання котами функції природної дератизації, надаючи їм доступ до підвальних приміщень. Але дуже часто співвласники багатоповерхового будинку  розділяються на групи «за» і «проти» – і конфліктують. Проблему можна вирішити, якщо чітко дотримуватися норм чинного законодавства – і поважати як думку сусідів. так і права тварин. Тож, якщо більшість співвласників будинку категорично не бажає бачити котів в своєму підвалі (а рішення про замурування віконечок найчастіше приймається одним або кількома людьми без опитування мешканців),  співвласники можуть організувати  альтернативний прихисток  для тварин взимку від дощу, снігу, морозу. Інакше можна говорити про свідоме і умисне жорстоке ставлення до тварин, що в Україні карається і за адміністративним, і за кримінальним кодексом.

Ті, хто рятує власне життя від ракет ворога у підвалах, не мають жодного морального права позбавляти порятунку інших живих істот. Приклади гуманного ставлення до тварин продемонстрували українські волонтери. Везучи допомогу жителям регіонів, охоплених війною, вони не заубвають і про тварин, доправляючи відповідний корм. Під час потопу, який підривом Каховської ГЕС спричинили російські загарбники, волонтери рятували і людей і тварин, причому не лише свійських, але й диких.