Дебальцевський плацдарм. У Черкасах вшанували пам’ять солдат, які загинули під Дебальцево (фото)

Пам’ять українських військових, які віддали життя при обороні Дебальцівскього плацдарму, сьогодні вшанували у Черкасах.Мітинг-реквієм на честь героїв, які у війні за незалежність України віддали найбільшу цінність – свої життя, провели біля пам’ятника солдатам, які загинули в АТО. Завершили мітинг-реквієм покладанням квітів до вказаного монументу.

Як повідомив журналіст «City News», який був на місці події, участь у дійстві взяли представники обласної та міської влади, військові і актив Черкас і області.

Молебень за живих і заупокійну літію за загиблими солдатами, провели священнослужителі Святотроїцького Кафедрального Собору ПЦУ на чолі із митрополитом Черкаським і Чигиринським Владикою Іоаном.

Слово надали учасникам подій та рідним черкащан, полеглих у боях під Дебальцевим.

– У цьому році виповнюється 10 років цієї важкої і затяжної війни. За десять років війна розставила у календарі багато сумних дат, одна з яких Дебальцево. Ми ніколи не забудемо тих, хто назавжди залишився на дебальцівському плацдармі. Найгарячіша фаза почалась у середині січня 2015 року, а найзапекліші бої – 8-9 лютого, коли окупанти почали стискати кільце. П’яти тисячам наших військових протистояло близько 20 тисяч військ лнр-днр і росії. 5 лютого командування ухвалило рішення про відведення військ із плацдарму задля збереження життів солдат особового складу. Більшість воїнів готові були стояти до останнього, але  зберегти життя вояків було значно важливішим. Техніки катастрофічно не вистачало. Виходили з оточення як могли: на авто, на броні БеТееРів, і пішки. На щастя вдарили морози і можна було йти через поля, де було безпечніше ніж на шляхах, які прострілювались ворогом. Багатьом вийти не пощастило. У боях під Дебальцево загинули і наші черкащани. Вічна їм пам’ять і слава, – розповів у виступі на мітингу учасник тих подій, командир відділення розвідвзводу 128 окремої гірсько-штурмової бригади, Олександр Кутній.

На його думку військова операція під Дебальцево була успішною, бо в її ході вдалось врятувати життя п’яти тисяч українських вояків.

– Мій тато, один із тих, кому не пощастило вийти із під Дебальцево живим. Виходячи з плацдарму у загоні, де воював батько, було два танки. Один їхав, але не стріляв, а інший не міг рухатись, за те міг стріляти. Отак, зчепивши два танки, вони і проривались. Життя тата обірвав уламок міни коли він прикривав відступ товаришів та евакуацію поранених і полеглих…, – крізь сльози розповіла присутнім Катерина Вергай, донька полеглого під Дебальцевим старшого розвідника розвідувального взводу механізованої частини  128 окремої гірсько-штурмової бригади Віталія Вергая.

Коротка, і водночас емоційна розповідь розчулила не лише серця цивільних, але й військових, які брали участь у мітингу. Слухаючи виступ Катерини вони не могли стримати сліз…

По завершенню мітингу його учасники поклали квіти до монументу солдатам, які загинули в АТО.

Про те, що нині робити живим, свою думку сказав офіцер Збройних Сил України Тарас Теліженко:

– Найперше, дуже важливо зруйнувати той совдепівський міф про братній народ – росіян. Вони ніколи для нас ним не були. Але на сьогодні ще велика частина населення України поки не викинула цей міф із голови. Вони досі не усвідомили того, з ким ми нині маємо справу. І це велика проблема. Дуже прикро, що ні бучанські ні маріупольські події не розвіяли цю радянську брехню про братський народ. Люди досі не розуміють, що нині, задля того, щоб українська нація вижила, всім необхідно боротись із загарбниками. Зараз треба всім чоловікам брати до рук зброю і захищати свою країну, своїх рідних, свої сім’ї.