На Черкащині відзначили 210-й день народження Великого Кобзаря

У минулу суботу Черкащина і вся Україна відзначала 210 річницю від дня народження Великого Кобзаря. Місце народження Тараса – с. Моринці, місце де зростав майбутній геній українського народу – с. Керелівка (нині Шевченкове) та місце його вічного спокою – Чернеча гора у Каневі, у ці дні традиційно стали місцями паломництва українських патріотів.

Великий Кобзар завжди був є і буде ідейним провідником для українського народу, а його вірші – пророчими.

Нині ж в умовах відкритої війни з одвічним ворогом України – імперською росією, наскрізь просякнутою шовінізмом, ненавистю і пихою, його слова надихають українських патріотів на боротьбу за нашу землю і волю, як надихали й раніше кращих синів і доньок України у найдраматичніші моменти історії.

Ось як роль Тараса Шевченка описала виконувач обов’язків генерального директора Шевченківського національного заповідника Валентина Коваленко у своєму дописі у «Фейсбук»:

«Ліквідація українських вольностей, скасування гетьманства, зруйнування Запорізької Січі; запровадження ідеології інфікування української еліти вірусом малоросійства, стратегії і тактики вихолощення української національної культури, позбавлення її самобутності… – ці та інші криваві заходи з боку імперської росії виважили на світову видноту усю її звироднілу сутність, ті її загарбницькі амбіції, які вона ніяк не вгамує щодо України за кількасотлітню історію недобросусідських стосунків.Ту підступність ворога ще звідколи добачив Тарас Шевченко, особисто переживши кріпаччину найрідніших йому людей, московську чужину і заслання, аби пророчо застерегти своїх співвітчизників, що «… москалі – чужі люде» і що вони є лихом для України.Антиімперська, антимосковська риторика Шевченкового Слова сьогодні зрідні духом кожному українцеві, хто став на прю з багатовіковим окупантом на усіх фронтах: його слово мобілізує, надихає, мотивує; його «борітеся – поборете» дає живосильну націєтворчу енергію, що зрушує в нас потужний поступ до багатовікової переможної української боротьби. Шевченко «на сторожі» українців поставив своє Слово, як духовний блокпост, як вогневу позицію – аби не тільки у рідний простір не допустити московитського зла, а й пильнувати внутрішнього ворога, що ставить загати до нашого самоствердження як нації нащадків великої Русі”.

Володимир Лимаренко-Полянський