П’ятеро черкащан взяли участь у легендарному бою під Крутами

104 роки виповнилось від дня, коли юні патріоти з числа київських студентів та гімназистів стали на захист України проти вторгнення російськ-більшовицьких орд і поклали на вівтар свободи свої молоді життя…

29 січня 1918 року під залізничною станцією Крути відбувся нерівний бій українських солдат з російськими загарбниками.

Серед учасників легендарного бою були і вихідці з Черкащини.

– На сьогодні вдалося встановити відомості про п’ятьох уродженців нашого краю, які брали участь у бою під Крутами. Серед них: Іван Шарий із с. Вереміївка (нині – Чорнобаївського району) – автор перших опублікованих спогадів про Крутянську подію; Олександр Попович із Золотоноші – фундатор «Пласту» в Києві, під Крутами – командир помічного студентського куреня Січових Стрільців; Валентин Отамановський із с. Яблунівка (нині – Смілянського району) – зв’язковий командувач українськими військами під Крутами Аверкія Гончаренка, майбутній історик, один із фундаторів міської історії в Україні; Юхим Тригуб із с. Свинарка (нині – Петропавлівка Городищенського району). Щоправда, участь останнього науковцями ставиться під сумнів через брак точних відомостей, – вважає аспірант Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, член Національної спілки краєзнавців України Олексій Компанієць, який дослідив участь черкащан у бою під Крутами.

Більшовицький набрід з російських «революційних солдат і балтійських матросів», загальною чисельністю трьох до чотирьох тисяч вісімсот осіб на чолі з генералом Муравйовим, сунув у напрямку Києва. Мета – задушити щойно проголошену Українську народну республіку і не допустити участі делегації УНР у переговорах у Брестейську (нині м. Брест, Білорусь).

На перешкоді загартованій у боях армії мародерів під командуванням Муравйова (у істориків є привід вважати, що командувач загарбників був ін’єкційним наркозалежним) стала залога українських вояків загальною чисельністю до 800 солдат. Понад 200 з них – необстріляні студенти і гімназисти, багатьом з яких на момент бою ще не виповнилось і 18 років.

У розпорядженні російських зайд був бронепоїзд і артилерія. Українських вояків підтримувала одна артилерійська батарея.

В ході бою, що тривав з ранку до пізнього вечора, армія інтервентів, втративши близько 300 осіб живої сили, змушена була зупинитись. Втрати української сторони склади від 70-ти до 100 вояків. Серед втрат 37 студентів і гімназистів, причому у бою з них загинуло близько дюжини, решту – 27, які потрапили у полон – розстріляли озвірілі “муравйовці”.

Катування та розстріл полонених юнаків стали найтрачнішою сторінкою історії бою під Крутами. Це були бійці однієї роти, яка мала завдання забезпечити прикриття решті бойових побратиміів при організованому відступі українських солдат з позицій. Тож покидаючи поле бою останніми, у темряві хлопці, переплутавши вогні потягу з вогнями станції, випадково вийшли на останнню і зненацька потрапили пряио в зуби ворогу.

Російські загарбники, розлютовані великими втратами, дізнавшись, що їх віддухопелив загін школярів – вчорашніх дітлахів, ще більше оскаженіли. Полонених, після катувань розстріляли…

Внаслідок злагоджених дій українських військових на кілька днів вдалось зупинити наступ російських окупантів. Цього часу вистачило для евакуації уряду УНР до Жмеринки. А під час переговорів у Берестейську українська делегація добилась міжнародного визнання незалежності УНР.

Події бою, що став легендарним, лягли в основу відомої нової української кінострічки “Крути 1918”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.