Борщ із святої води обіцяють варити у Черкасах (репортаж, фото)
Тисячі літрів святої води сьогодні роздали жителям Черкас у ході традиційної акції від КП «Черкасиводоканал». Черкаський народ, керуючись давньою мудрістю: «Дають – бери. Б’ють – тікай» та житейським принципом: «На халяву» і оцт – солодкий», гріб «шарову» воду сорокалітровими бідонами.
Вранці біля ганку КП «Черкасиводоканал» спостерігався ажіотаж. Сотні городян відгукнулись на пропозицію підприємства, і прийшли по безкоштовну свячену воду. Щороку на Водохреща на підприємстві освячують воду, яку роздають черкащанам.
Цього разу соціальна акція відбувалась за участю журналіста «City News».
Роздача щойно освяченої води сьогодні мала стартувати о 10.00.
Автор цих рядків готувався до неї заздалегідь.
Озброївшись двома літровими банками (з розрахунку одну собі, другу – тещі), прибув до ганку «Водоканалу» на 35 хвилин раніше.
Життя підприємства йшло у звичному режимі. Місце на паркінгу, як і завжди, довелось попошукати. Бо через те, що поряд з адмінкорпусом діє станція розливу питної води, це серед черкащан доволі популярне місце. Скрізь діловито сновигали чоловіки з баклагами. Хто з порожніми, а хто з повними.
Крім мене, охочих набрати святої води у цей момент не було.
Перші клієнти почали прибувати близько 10-ї ранку. Їх кількість стрімко зростала.
У визначений час обіцяна машина з водою не з’явилась. Народ все прибував. За лічені хвилини біля ганку офісу «Водоканалу» вже вишикувалась черга довга як ковбаса.
Звідусіль до «Водоканалу» поспішали люди з порожньою тарою. Із сумок стирчали пластикові пляшки – півторачки, двохлітровки, п’яти – шести літрові баклажки, у кількості про три-чотири на кожного. Хто ніс їх у руках, хто віз на кравчучці. Особливо запасливі приперли порожні алюмінієві бідони ємністю від десяти до сорока літрів.
Окинувши оком великовмісну тару досвічених учасників акції і глянувши на свої дві жалюгідні банки, відчув себе «лохом».
Нарешті, запізнившись хвилин на 15, прибула очікувана автоцистерна.
Черга рушивши з місця просувалась досить стрімко. Оскільки цистерну оснастили кількома кранами, процес розливу води йшов швидко.
– Ви що, зі святої води борщ варити будете?, – з певною часткою сарказму запитую у широкоплечого дідуся, який стояв у черзі позаду мене з десятилітровим бідоном у руках.
– І суп теж! Ось іще у колясочку наберемо, – так само жартом відповів той, усміхаючись вказуючи на свою супутницю – молоду маму, яка стояла у черзі із маленькою дитинкою у візочку.
– А що? Зараз без гумору нікуди, – весело додав дідусь.
Переді мною чоловік років тридцяти щосили тягнув вщерть повні десятилітрову баклагу та сорокалітровий бідон.
– Не забагато набрали?, – в’їдливо запитав у нього.
– А я ще раз прийду, – відповів той.
Раптом повітря розітнув рев сирени, що сповіщав про повітряну тривогу. Але на зібрання охочих набрати свяченої води це ніяк не вплинуло. Тож процес роздачі води тривав далі.
Вже багато років на КП «Черкасиводоканал» – єдиному водопостачальному підприємстві обласного міста існує добра самаритянська традиція роздавати святу воду. Християнське церковне таїнство освячення води, теж вже традиційно проводять на території підприємства.
Запрошені священнослужителі проводять обряд у дворі «Черкасиводоканалу» при зібранні працівників, які після цього набирають собі свячену воду. Далі біля центрального офісу підприємства ставлять автоцистерну-водовоз, і з неї безкоштовно роздають свячену воду усім бажаючим черкасцям. На воді не економлять. Кожний може взяти стільки води, скільки зможе винести.
Володимир Лимаренко-Полянський
