Політв’язень кремля із Черкас малював кульковою ручкою та фарбами з цибулиння і тюремного киселю
У російській неволі український патріот, військовий, журналіст і політик виходець із Черкас малював кульковою ручкою, і фарбами, які самотужки виготовляв із цибулиння і навіть тюремного киселю. У Черкасах відкрили виставку робіт Романа Сущенка, які він створив перебуваючи у російській в’язниці.
Про це з місця події повідомив журналіст «City News»
«Мистецтво з-за грат». Так називається виставка картин відомого українського журналіста, політичного діяча та політв’язня, а нині першого заступника голови Черкаської облради та голови обласної організації партії «Європрейська солідарність» Романа Сущенка, яку презентували Черкасах.
Автора картин незаконно арештували російські спецслужби та три роки протиправно утримували в російських катівнях. Вижити у російських в’язницях пану Роману допомогло його хобі з дитинства – малювання. Особливість представлених на виставці робіт у тому, що їх автор створював із тих матеріалів, які можна було добути у в’язниці.
– Це унікальна, особлива і незвичайна мистецька виставка. Особливість – автор не має професійної художньої освіти. Далі, переважна кількість картин написана звичайною кульковою ручкою та фарбами, які автор виготовив власноруч із того, що було під рукою. В хід пішли чай, лушпиння цибулі, сік буряка, пральний порошок, фурацилін, йод і тюремний кисіль. Головна особливість – всі ці художні твори створені у російській неволі, за гратами, незламно сильною і незламно вільною людиною, бранцем кремля – Романом Сущенком. У 2016 році російська влада звинуватила Романа у шпигунстві на користь України і засудила до 12 років тюремного ув’язнення суворого режиму. За Романа тоді заступились українська спільнота і міжнародна громадськість. Зрештою спільними зусиллями його вдалось повернути із російської неволі, – представили виставку і її автора працівники Черкаської обласної бібліотеки для юнацтва імені Василя Симоненка.
На виставці відвідувачі мають можливість побачити частину з 38 малюнків, які Роман Сущенко написав у російській неволі. Серед них є дві роботи автора, що безслідно зникли у в’язниці Лефортово разом із листами, які він писав для своєї сім’ї. На момент зникнення обидві роботи були ще не завершені. Ці картини йому довелось відновлювати по-пам’яті.
– Одного разу, повернувшись із прогулянки я виявив, що пропав малюнок собору у Перуджі, який був виконаний на дві третини. Оскільки не було паперу для малювання, у першому виконані Перуджу довелось малювати на сторінці, вирваній із книги. То був аркуш червоного кольору. Малюнок я виконував чорною кульковою ручкою. Тож, підозрюю, що мабуть поєднання червоного і чорного кольорів і «звабило» ефесбешників (під червоно-чорним стягом проти більшовицьких окупантів воювала УПА, – ред.).
Пізніше так само зникла ще одна робота – собор Лан (Ланський собор, він же Нотр-Дам, Париж, Франція, – ред.). Відтоді, а це було у 2017 році, я свої малюнки почав відправляти з в’язниці замовними листами, – пригадав ті події Роман Сущенко.
Виставка цих робіт самобутнього художника вийшла на волю раніше ні ж їх творець і побувала у багатьох країнах світу.
– Мої родичі відтворили репродукції і виставку моїх робіт почали возити у столиці європейських держав, у тому числі у Парижі, Брюселі, Варшаві, Кишиневі. Експонувалась виставка навіть у штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку. Одна з моїх сусідок організувала виставку-продаж, вилучені кошти з якої пішли на підтримку наших політв’язнів. З оригіналами я приїздив у Миколаїв, де я раніше працював. А у 2020 році моя виставка експонувалась у Черкаському обласному художньому музеї. Цьогоріч вона побувала у Нормандії на Всесвітній нормандський форум миру, де мав честь представляти українських політв’язнів. Форум зібрав понад 10 тисяч відвідувачів та близько 200 політиків, дипломантів, спікерів, тощо, – розповів пан Роман.
На відкритті виставки були присутні студенти-дизайнери Черкаського державного бізнес-коледжу та учні Черкаської міської загальноосвітньої школи № 5 – рідної школи Романа Сущенка.
У школі створено музей цього навчального закладу, у якому містяться експонати, що стосуються її випускника – Романа Сущенка.
– Це приємний сюрприз – бачити школярів моєї школи. Зізнаюсь, що коли перебував у російській неволі, надзвичайно великою підтримкою були ті листи від учнів моєї рідної школи, які вони мені писали і надсилали, – зазначив пан Роман.
Ще одним сюрпризом для Романа Сущенка стала присутність на заході одинпадцятикласниці з п’ятої школи Лілі Соколової.
У період, коли пан Роман перебував у полоні вона була однієї з тих, хто писав листи підтримки Роману Сущенку. Тоді Ліля вчилась у восьмому класі. Тепер же пан Роман познайомився і поспілкувався із школяркою, яка його підтримувала у неволі.
Володимир Лимаренко-Полянський
Фото автора
