«Б’є – значить любить?»: як у Черкасах вберегтися від домашнього насильства
За інформацією пресслужби департаменту соціальної політики Черкаської міськради, минулого року від насильства в родині постраждало понад три тисячі черкащан:
– 3352 звернення про домашнє насильство надійшло в Черкасах лише за минулий рік. 3158 з них – до органів Національної поліції. Особливо ж гостро стоїть це питання, коли воно стосується насильства над дітьми, – зазначив директор департаменту Євгеній ДАНЧЕНКО.
Журналісти «СітНьюз» поспілкувалися із очільницею жіночого кризового центру «Мережка» Наталією НЕСВАТ та дізналися, що робити, коли над вами вчиняють насильство, де отримати допомогу та як розірвати стосунки із аб’юзером назавжди
– Що таке «Мережка» та яка його роль у боротьбі із домашнім насильством?
– Жіночий кризовий центр «Мережка» функціонує на базі БО “100% ЖИТТЯ ЧЕРКАСИ” – це тимчасовий притулок для жінок із дітьми, які стали жертвами сімейного насильства, вимушеним переселенкам, тощо. Такий заклад єдиний у Черкасах.
– Що потрібно зробити, щоб потрапити до центру?
– Щоб потрапити на проживання у «Мережку» потрібно або зателефонувати безпосередньо в центр (усі звернення анонімні): 380 (472) 54-35-22; 38 (093) 081-43-10, або викликати поліцію – 102, або звернутися до соціальних служб, або написати повідомлення в соціальних мережах.
У кризовому центрі не вимагають документів чи довідок. Натомість, якщо документи втрачені пропонують послугу відновлення. На місці соціальні працівники консультують та допомагають знайти рішення конкретної проблемної ситуації.
– В яких напрямках ви працюєте?
– Що стосується допомоги, то в першу чергу це жінки із цільових груп: ВІЛ-інфіковані, хворі на туберкульоз, жінки, які вживають наркотичні речовини, тощо. Також ми створили «Жіночий клуб», де звичайні жінки об’єднувалися по інтересах, рухалися разом, в яких були і групи допомоги, і психологи, які проводили різні заняття, і спічі із успішними жінками. Тобто все почалося із такого клубу де ми просто могли бути жінками, розвиватися, ставити перед собою цілі і досягати їх. Потім це переросло в більш системних підхід, тому що ми заглибилися більше в те, що є законодавча база, нормативні акти, які не працюють, немає програм по гендеру, як наприклад, в Черкаській області, які б фінансувалися цілеспрямовано, немає системності в Україні. Тому ми не тільки працюємо із жінками, ми ще й хочемо змінювати систему, яка існує, тому що вона не працює.
– Яку допомогу можна отримати у вашому центрі?
У центрі для жінок можна отримати:
- безкоштовне проживання протягом 6 місяців
- безкоштовне харчування, гуманітарну допомогу
- кваліфіковану допомогу психолога, юриста
- тимчасову реєстрацію
- допомогу в отриманні соціальних виплат
- інші послуги за потребою.
– Коли до вас звертається жінка, які етапи допомоги їй надають?
– Немає шаблону, тому що кожна ситуація індивідуальна, вона буває абсолютно різною. Є якийсь напрацьований базовий алгоритм, який можна застосовувати, якщо все стандартно. Але є багато моментів, коли нам доводиться вмикатися у кризових ситуаціях. Був такий випадок, коли жінка втекла буквально в домашніх капцях і просто не знала, куди їй іти. Якимось чином вона зайшла в інтернет-кав’ярню, написала нам повідомлення і ми її забирали.
Загалом спочатку, якщо жінка потрапляє в наш центр, ми даємо їй час оговтатися, адже це завжди шок. Потім, дивлячись по стану жінки, ми починаємо з’ясовувати, що сталося чи є документи, чи є діти і де вони. І тоді ,виходячи із ситуації, ми підключаємо соціальні служби, поліцію чи департамент соцполітики.
Крім того, у нас є психолог, який працює із такими жінками, але ми не можемо нікого змусити. Жінка має цього хотіти, інакше результату не буде. У центрі є юристи, адвокати, які можуть допомогти в скрутному становищі, надати консультацію, поінформувати жінку. Взагалі у нас широкий спектр послуг і ми можемо допомогти жінці в будь-якій сфері: відновити документи, супроводити на медичний огляд, протестувати на хвороби, попіклуватися про лікування, допомогти у працевлаштуванні і т.д.
– Як часто жінки повертаються до тих, хто вчиняв над ними насильство?
Дуже часто, близько 60 % повертається.
– Чому?
– Вони не вміють жити по-іншому. Вони бояться змінювати своє життя, адже це завжди страшно. В цей період, коли потрібно прийняти рішення і зробити крок в невідомість, не всі наважуються. Крім того, досі існує такий стереотип «б’є – значить любить». Та й чоловіки-аб’юзери здебільшого вміють гарно вибачатися. Деякі ж, можливо, зростали в сім’ї із такою моделлю поведінки і для них такий стан речей є нормою. І щоб змінити такі упередження, потрібно виконати кропітку роботу, а не всі готові.
– Були випадки, коли чоловіки приходили забирати жінок?
– Так, неодноразово. Деякі ситуації запам’яталися. Був чоловік, який писав нам повідомлення та погрожував, коли шукав сою жінку. А потім він приходив до центру кілька днів підряд. Сідав біля дверей із пляшкою горілки, кричав, стукав у вікна, що ми навіть поліцію викликали. Дуже часто буває, що жінка сама повідомляє чоловікові, де вона перебуває. І тут ми безсилі.
– Який випадок насильства вам найбільше запам’ятався?
– Випадків дуже багато. Усі жінки із своєю тяжкою історією. Остання, яка запам’яталася – це випадок, коли до нас потрапила мама із п’ятьма дітьми, яких бив батько і коли вона їх захищала, то отримувала й сама.
Але шок у мене був від іншої ситуації. Це була пара. Він алкозалежний безхатько, а вона пенсіонерка, якій уже під вісімдесят років. І він просто ґвалтував її палицею. Вона приходила до нас, плакала і поросила допомоги. Але коли тільки з’являвся він, вона йшла із ним і нічого не говорила.
–Чи зверталися до вас чоловіки?
– За весь період нашого існування було лише два звернення від чоловіків, які постраждали від насильства. Чому так? Напевне, чоловікам взагалі соромно зізнатися, що таке із ними відбувається. Тому я думаю, випадків більше набагато, але вони не завжди набувають розголосу.
