Дмитро, його дружина Надія та дванадцятеро дітей – черкаська родина волонтерів

Черкащани Дмитро Толкачов із дружиною Надією разом з дванадцятьма своїми дітьми разом волонтерять, допомагаючи тим, у кого війна забрала домівку. Кожний з них має власну волонтерську справу.

Про багатодітну сім’ю з Черкас, всі члени якої займаються волонтерсмтвом повідомило  Суспільне: Черкаси.

Восьмеро дітей Дмитра та Надії живуть разом із батьками, ще четверо – вже зі своїми сім’ями та мають власних синів і доньок.

Вісім місяців тому вітальня у будинку Толкачових нагадувала склад, розповів пан Дмитро. Туди друзі та знайомі зносили речі й продукти. Окрім матеріальної та моральної підтримки, залишали на ночівлю в себе тих, хто тікав від війни:

«Спочатку до нас їхали багато людей. Ми щодня приймали їх по 30-40. Нині це вже чітко організований процес», – розповіла Надія Толкачова.

Зараз кожен член родини Толкачових має волонтерську справу до душі, розповів батько Дмитро. У лютому навіть питання не виникало, чи допомагати:

«Дочка старша приходить і говорить, що в якомусь чаті написали, що по дамбі вже їдуть шестеро дорослих і двоє котів. Ми за десять хвилин прибрали кімнату. Це були перші переселенці, яких ми приймали».

З першого дня війни хлопці не сиділи вдома, розповів 19-річний Семен. Разом із братами вони розвантажували фури, збирали меблі.

Добродійництву й зараз присвячує багато свого вільного часу, зазначив він:

«Інколи у волонтерських центрах доводилось і ночувати, були нічні зміни. Я був головним змінником, коли приймали по 100-150 людей, з тваринами, з дітьми, з інвалідністю. Треба було всюди встигати».

Дівчата теж не сидять без діла, долучаються до волонтерства навіть найменші.

Стефанія, Аделіна та Юстина виготовляють листівки-побажання для воїнів ЗСУ. Допомагає їм старша сестра Крістіна.

Приклад батьків важливіший за будь-які слова, вважає Надія. Разом із тим малеча бореться за увагу мами й тата.

«Часом вони кажуть: «Мамо, може ти не підеш, можна ми забронюємо годину твого часу?». Таке теж трапляється», – зазначила вона.

Весь час присвячувати доброчинності – неможливо. Проте, коли кожен не залишатиметься осторонь людського горя, а спробує допомогти, перемога буде ближчою.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *