Парк і садиба Голіцина на Черкащині де можна знімати містичне кіно, тихо вмирають (фото)

Про той занепад, у якому нині перебуває садиба князя Голіцина, що у с. Козацьке  на Черкащині, повідомив краєзнавець Олександр Мальон. Він же оприлюднив фото у соцмережах. Парк, який колись міг суперничати зі знаменитим Софійвським в Умані, і де можна знімати історичне та містичне кіно, розтанув у хащах.

Від садиби і парку князя Голіцина на Черкащині залишилися лише кілька споруд, що перебувають у занедбаному стані, ставок, що заріс очеретом та острів кохання, на який не можна потрапити, бо від місточка залишився тільки каркас.

Про це у «Фейсбук» повідомив краєзнавець Олександр Мальон, оприлюднивши фото садиби в селі Козацьке, Звенигородського району.

«Тут справжній палацо-парковий комплекс, який нині переживає не кращі часи. Сам палац був зруйнований під час становлення радянської влади. Вціліли симпатичні неоготичні господарські будівлі, флігель, брама, будинок управляючого парк та ставки. Донедавна тут розташовувався місцевий ПТУ, але судячи з стану, він вже не працює. Господарські будівлі ще якось використовуються, але всеодно виглядають занедбаними. Парк та «острів кохання» на ставку заросли, місток, що їх з’єднує існує у вигляді металевого каркасу.», – написав краєзнавець.

Донедавна тут розташовувався місцевий ПТУ, який вже ліквідували. Господарські будівлі,хоч і у використанні, але виглядають занедбаними. В одній із будівель розміщувався млин. В іншій нині – храм.

Парк та «острів кохання» на ставку заросли очеретом. Від містка, що їх з’єднує, залишився тільки металевий каркас.

Довідка:

Дендропарк у Козацькому  – пам’ятка садово-паркового мистецтва державного значення. Площа 51 га. Закладений наприкінці ХVIII століття. Парк має витягнуту форму. У його північній частині є каскад ставків, до яких веде довжелезна, пряма як стріла, алея,  викладена бруківкою, що за століття вкрилась шаром грунту.
Село Козацьке відоме з початку XVIII століття. До 1791 року воно належало Григорію Потьомкіну, а після його смерті – дісталось у спадок Варварі Василівні Енгельгард (Голіциній), племінниці Потьомкіна та рідній сестрі Олександри Енгельгард (Браницької). Варвара Василівна у 1779 році вийшла заміж за князя Сергія Федоровича Голіцина (1748-1810). Ця гілка Голіциних була не дуже відома й не дуже багата. Сергій Федорович був генералом, георгіївським кавалером та відомим воєначальником. Він мав великий маєток в селі Зубрилівка, який зараз є одним з кращих зразків поміщицьких садиб у Росії. Але після смерті Катерини ІІ він потрапив у немилість до імператора Павла І, і його, разом з усією родиною (Голіцини мали дев’ятьох синів), в 1797 році відправили у Козацьке.

Маєток у Козацькому в час приїзду до нього Голіциних був у запущеному стані й майже не приносив прибутків. Господарством у родині Голіциних займалась княгиня. Саме вона облаштовувала маєток у Зубрилівці, і вона ж почала облаштування маєтку у Козацькому. Княгиня хотіла примножити прибутки від маєтків в Україні й тому переселилась у Козацьке.

Тут вона, використовуючи працю кріпаків, заклала парк та збудувала садибу, залишки якої стоять у селі й зараз. Померла Голіцина в 1815 році. Великий господарський блок, розташований ліворуч від в’їзних воріт, було збудовано вже у перше десятиліття ХХ століття новими власниками маєтку, а від князівського палацу не залишилось і сліду.