Бій під Крутами – одна із найвдаліших операцій армії УНР, яка дала Україні незалежну державність

Сто шість років тому під Крутами відбувся легендарний бій між українськими патріотами і більшовицькою ордою есера і україножера генерала Муравйова. Попри давній наратив, про трагічність події, на думку сучасних істориків бій під Крутами був не тільки однією із найвдаліших операцій українського війська, але й став поворотним моментом в історії України. Але ця історія породила чимало міфів, без спростування яких об’єктивна оцінка події не можлива.

Тож далі про міфи і їх спростування.

Міф перший: Бій під Крутами – трагедія

Поштовх цьому наративу дав один із київських професорів, чиї студенти опинились у лавах крутян, які після бою потрапили у полон до більшовиків і були страчені.

Під час церемонії перепоховання студентів на Аскольдовій могилі, у своїй промові він провів аналогію між полеглими і подвигом 300 спартанців, які ціною своїх життів захистили рідну землю.

На похороні та після нього лунало багато критики на адресу влади УНР. Причин було чимало. Загибель юнаків – свіжа рана від дуже болючої втрати. А також гнів на російських окупантів, які, вдершись до Києва, влаштували криваву різанину, розстрілявши десятки тисяч україномовних киян, у тому числі і понад 200 школярів – учасників різних патріотичних гуртків. Велику роль зіграли емоції. Цю ж думку із собою забрали українські діячі, що виїхали в екзил, і яка на десятки років засіла у головах багатьох емігрантів, і, у тому числі перекочувала до працбь з зарубіжної історіографії.

Тобто, вустами критиків влади говорили емоції. І ними у повній мірі тоді скористались антиукраїнські елементи, про більшовицькі та проросійські колаборнанти у сенсі нагнітання негативного ставлення до української влади. Не секрет, що влада УНР втратила популярність серед панівної більшості населення України. Зате популярності набував більшовизм.

Про «рожеві» окуляри і справедливу критику

Варто знати, що  критика влади УНР, почасти мала і цілком конкретне підґрунтя. Адже мали місце і, недалекоглядна, наївна, вперта і неймовірно шкідлива ідея лідерів УНР, щодо того, що Україні, буцім-то не потрібна армія, оскільки світ навколо – надзвичайно дружній для молодої української держави. У реаліях все було далеко не так.

Прорахунки лідерів УНР у цьому сенсі, і відверте гальмування ними процесу створення українського війська, у критичний момент дійсно зіграли свою негативну роль, і юна українська держава опинилась майже беззахисною у щільному кільці ворогів. «Рожеві окуляри» через які на світ дивились Михайло Грушевський – визначний історик, але невиправний романтик та затятий соціаліст Володимир Винниченко, привели українську націю до її найбільшої трагедії. Йдеться про втрату держави, більшовицьку окупацію і подальший тотальний терор проти української нації, у т.ч. геноцид. За цю помилку Україна заплатила непомірну ціну життями мільйонів українців.

Міф другий:  у бій пішли лише студенти та гімназисти

Наступний міф говорить про те, що начебто української армії в на той момент не було, і захищати Київ від банд Муравйова довелось добровольцям – студентам і гімназистам.

Ретельний аналіз всіх документів, спогадів і згадок про бій під Крутами, що дійшли до наших днів, свідчить про те, що там воювала українська армія. Із понад 500 бійців, які прийняли бій біля згаданої станції, студентів і гімназистів було близько 100-120 осіб. Основна кількість учасників – досвідчені солдати і старшини армії УНР, бійці, які пройшли двотижневий військовий  вишкіл, січові стрільці, які прийшли на допомогу, курсанти військової школи.

Міф третій: бій під Крутами відбувся  29 січня

Щороку в Україні подію під Крутами відзначають 29 січня. Проте, як розповіла в ефірі Радіо Культура кандидатка історичних наук, експертка Українського центру безпеки та співпраці Аліна Понипаляк, дослідник Ковальчук з’ясував, що бої під Крутами відбувались із 30 січня по 5-6 лютого. Плутанину щодо того, що росіяни взяли Крути 29 січня викликало те, що Муравйов не орієнтувався на українській території. Тож взявши Бахмач, росіяни певний час вважали, що захопили Крути.

Міф четвертий: українські захисники свідомо пішли на подвиг, бо знали про велику перевагу ворога

Відповідно до цього міфу, добровольці, які воювали під Крутами, вчинили героїчний подвиг, бо пішли у бій знаючи про величезну перевагу ворога у солдатах.

Однак правда у тому, що ніхто із учасників подій, на момент боїв не міг знати точну кількість військ Муравйова.

Що дав бій під Крутами?

Армія більшовицьких загарбників налічувала понад 4 тисячі солдат. У їх розпорядженні була артилерія, кулемети і бронепотяг. Москальським зайдам протистояла армія із приблизно 520 вояків, що мали 16 кулеметів і одну, самотужки відремонтовану гармату.

За наслідками бойових зіткнень росіяни втратили вбитими близько 300 бійців. Втрати української армії становили 80-85 осіб убитими. При цьому вони змогли відступити на більш зручні позиції, забравши не лише поранених, але й загиблих, яких змогли з шаною поховати. Відступаючи українські війська підірвали за собою залізничну колію, склад з рейками і мости, унеможливив ворогу пересування до столиці залізницею. Наступ Муравйова зупинили на чотири дні. Війська загарбників мусили  пересісти на вози і рухатись у бік Києва по дорогах, що розмерзлись і перетворились у багнюку.

Словом, гірше озброєні і оснащені українські захисники, яких було вдесятеро менше загарбників, змогли не лише дати гідну відсіч ворогам, але й повністю звести нанівець плани окупантів, щодо захоплення Києва з ходу. Крім цього, результати військової операції під Крутами дали можливість українським дипломатам укласти Брестейський мирний договір, яким визнавалась незалежність України.

Тож, на думку істориків, бій під Крутами слід розцінювати не як трагедію, а як одну із найвдаліших операцій армії УНР, що дала можливість здобути міжнародне визнання незалежності України.

Володимир Лимаренко-Полянський