Російські загарбники винищують чоловіче населення на захоплених територіях, – капелан із Черкас.

Продукти від німецьких волонтерів з Ліндау Ukraine HILFT (Ralf Eisenhut) Lindau HILFT (Лутс Донат), італійських та українських благодійників із Malve di Ucraina, Associazione Ucraina a Verona, Благодійний Фонд «Мальви Україна», військовим та жителям прифронтових сіл і міст донецького напрямку,  нещодавно  возив капелан із Черкас.

– Щиро вдячний команді БО «БФ «Хрещатик Сіті» і особисто його очільниці Інні Бандурі за вагому допомогу, яку її команда надає українським захисникам та жителям, охоплених війною регіонів, – подякував капелан.

Своїми враженнями від побаченого та почутого там він поділився із журналістом «City News». «Донбас: утримати важко, але віддати ворогу не можна, – переконаний він.

– Нині возив допомогу військовим і жителям фронтових міст однієї з ділянок фронту донецького напрямку. Відвіз їм корми для тварин, консервовані равіолі та круасани. І військові і мирне населення дуже дякували за допомогу. Проте кидався у вічі важкий морально-психологічний стан людей, – почав розповідь він.

– Що саме Ви маєте на увазі, говорячи про «важкий морально-психологічний стан»?

– Говорю про власні враження про те, що побачив. Видно, що військовим дуже важко, але вони ще тримаються. А от мирне населення реально у розпачі.

– Як Ви це пояснюєте?

– Думаю так. На загальну картину настроїв людей вплинуло чимало моментів. Поєдналось багато факторів: погана поінформованість щодо ситуації в країні, відтак є певне не розуміння тих процесів, що відбуваються в державі, плюс важка ситуація на фронті, нестерпні умови життя серед руїн, шалених обстрілів, бомбардувань, напівголодне і холодне існування. Все це дається взнаки і залишає відбиток на настроях людей, впливає на їх морально-психологічний стан.

– Яким Ви побачили Донбас нині?

– Донбас дуже різний. У тому підірваному вибухами світі, окрім проукраїнських, є чимало людей, які з різних причин відмовляються покидати рідні місця. Одним просто ні до кого їхати, бо загалом в Україні у них нікого немає. У інших родичі у росії, і вони сподіваються, що після того, як російські окупанти захоплять весь Донбас, вони возз’єднаються із родичами, тому чекають. Чимало є літніх людей, чиї діти в «днр», тобто по другу сторону фронту, і вони також сподіваються, що це дозволить їм вижити в російській окупації. Проте, реальна доля, яка на них чекає, вкрай трагічна.

– Що Ви маєте на увазі?

– На жаль, вже відомо, що російські загарбники дуже жорстоко ставляться до жителів окупованих ними земель. Захопивши ту чи іншу територію, вони у буквальному сенсі слова вирізають там все чоловіче населення. Спілкувався із чоловіком, який не хоче евакуюватись, бо всі його родичі живуть у рф. Так от, він вірить, що ця обставина його врятує від розправи загарбників. Але, як не прикро це усвідомлювати, впевнений, що його шанси вижити, майже рівні нулю. Якщо зразу під час зачистки не вб’ють, то пізніше. Утім, чимало інших причин через які люди не хочуть їхати із небезпечних для життя зон бойових дій.

І про які, окрім вже згаданих, йде мова?

– Дуже багато людей відмовляються від евакуації, бо ніколи за все життя не виїздили зі свого села чи міста. Тож їх надзвичайно лякає сама думка проте, що зараз треба кидати свій дім на призволяще і їхати кудись у невідомість. Є люди, які щиро вірять, що поки вони у своїх домівках, вони зможуть зберегти їх. Мовляв, прилетить снаряд у двір, і нікому буде погасити пожежу після обстрілів. І сам зіштовхувався із випадками, коли людям вдавалось врятувати квартиру від пожежі після «прильоту». Ось таке обличчя нинішнього Донбасу, і це треба розуміти. Сьогодні Донбас як та важка валізка без ручки, але з тією різницею, що валізку, нести – важко, кинути – шкода, а Донбас важко утримувати, але втратити не можна. Адже Донбас був, є і залишається українським. І ми мусимо захищати і зберігати все українське. Окрім того, ворогу не можна віддати жодної частинки нашої землі, бо інакше можна «до віддавати» до того, що й України не залишиться. А цього допустити не можна.

Довідка «City News»

БО «БФ «Хрещатик Сіті» працює з початку нового вторгнення окупаційних військ рф в Україну, і як волонтерська структура вже здобув авторитет в Україні і далеко за її межами. Заснувала і очолила волонтерську організацію керівник ТРЦ «Хрещатик Сіті» Інна Бандура.

Нині вказана волонтерська структура продовжує допомагати українській армії, працюючи у форматі запитів та опікується діяльністю Дитячого благодійного центру допомоги. На обслуговуванні БО «БФ «Хрещатик Сіті» зараз перебуває понад 150 переселенок та черкащанок, що потребують допомоги.

Володимир Лимаренко-Полянський